Дмитро Чобіт - Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

Нікопольський феросплавний завод є найбільшим у світі виробником феросплавів, його чистий річний прибуток складає сотні мільйонів доларів. Цей ласий для великого бізнесу шматок у часи Л.Кучми став об’єктом мрій багатьох олігархів. Як засвідчив у Генеральній прокуратурі України колишній голова Фонду державного майна Михайло Чечетов, заради приватизації НФЗ фінансово-промисловою групою В.Пінчука була розроблена ціла схема, що полягала у придбанні контрольованим ним консорціумом “Придніпров’я” 25% акцій цього підприємства з передачею йому в управління ще 25% плюс 1 акція та правом їх першочергового викупу. У такий спосіб за сприяння тодішнього Президента України його зять заволодів контрольним пакетом 50% плюс 1 акція. У цей же час фінансово-промислова група Ігоря Коломойського з Дніпропетровська придбала 25% акцій цього підприємства.

Спосіб приватизації зятем Президента Л.Кучми контрольного пакету акцій Нікопольського феросплавного заводу викликав шквал критики і привів до того, що 26 серпня 2005 року Вищий господарський суд визнав незаконною приватизацію НФЗ консорціумом “Придніпров’я”, а угоду про купівлю-продаж 50% плюс 1 акція недійсною з моменту її підписання у 2003 році. Після цього 30 серпня 2005 року в місті Орджонікідзе відбулися збори акціонерів НФЗ, ініційовані групою «Приват», на яких заступника міністра промислової політики Сергія Грищенка обрали головою наглядової ради НФЗ, а Миколу Надточенка – головою правління.

Однак, у цей же день Нікопольський міський суд виніс рішення, яким заборонив виконувати рішення зборів акціонерів НФЗ, проведених в Орджонікідзе. Цілком зрозуміло, що рішенням Нікопольського міського суду було взято під захист інтереси фінансово-промислової групи В.Пінчука. Та на цьому судова війна лише почалася. Ввечері цього ж дня Ленінський районний суд м.Полтави в особі судді Сергія Редька іменем України виніс ще одне рішення, яким визнано законним рішення про зміну органів управління Нікопольського феросплавного заводу, прийняте на зборах акціонерів у місті Орджонікідзе. Цим рішенням Ленінський районний суд м.Полтави задовольнив позов жителя Дніпропетровська Бориса Сагайдачного до голови правління НЗФ Володимир Куцика і управління Фонду державного майна в Полтавській області.

Зрозуміло, що рішення Ленінського районного суду Полтави було винесено на користь групи “Приват”, з ініціативи якого і відбулися збори акціонерів в Орджонікідзе. Отже, 30 серпня 2005 року було винесено два судових рішення, які у справі Нікопольського феосплавного заводу захищали інтереси діаметрально протилежних сил. Рішенням Нікопольського міського суду захищався В.Пінчук зі своєю групою, а рішенням Ленінського районного суду Полтави – група І.Коломойського “Приват”, яка йшла спільно з представниками уряду. Однак, крім Ленінського районного суду м.Полтави і Нікопольського міського суду, у справі НФЗ були й інші судові рішення. Ще раніше Феодосійський міський суд (Крим) заборонив проведення зборів акціонерів НФЗ, призначених на 30 серпня, 9, 15, 22, 29 вересня в Орджонікідзе. 1 вересня цей же суд заборонив виконувати рішення зборів акціонерів, що відбулися 30 серпня 2005 року в Орджонікідзе.

Таким чином, у справі одного заводу існувало кілька судових рішень, що вже само собою свідчило про складність ситуації. Тому у ній недопустимо було діяти поспіхом, особливо з боку влади. І коли знайшлися люди, які не зупинялися перед застосуванням сили, а отже і кровопролиттям, то це свідчило лише про одне – їх виняткову зацікавленість.

Тут варто відзначити таку важливу обставину – Ленінський районний суд м.Полтави розглядав явно непідсудну йому справу, до того ж, за позовом неіснуючої фізичної особи. Вже 2 вересня 2005 року цей же Ленінський районний суд м.Полтави скасував свій підпис під власним рішенням від 30 серпня, яким рішення зборів акціонерів від цього ж числа у м.Орджонікідзе про зміну керівництва НФЗ визнало законним. Згодом, а саме 7 вересня, прокуратура Полтавської області порушила кримінальну справу проти судді Ленінського районного суду м.Полтави Сергія Редька, який виносив рішення від 30 серпня у справі НФЗ. Дані факти беззаперечно свідчать про незаконність дій Ленінського суду м.Полтави.

Однак, 1 вересня 2005 року саме рішення Ленінського районного суду м. Полтави виконавча служба, яку супроводжували величезні озброєні загони спецпідрозділів міліції, намагалися виконати і завести на територію заводу нове керівництво, обране 30 серпня в Орджонікідзе – голову спостережної ради Сергія Грищенка, він же і заступник міністра промислової політики, а також голову правління Миколу Надточенка. Проти міліції прихильниками В.Пінчука було виставлено тисячні пікети працюючих на НФЗ. Це протистояння мала змогу в прямому ефірі спостерігати вся України по трьох телевізійних каналах -ICTV, “Новий” і СТБ.