Юрген Граф - Міф про голокост

Бариші від великої неправди лише зростали. Заради них пропаганду "голокосту" у підвладних ЗМІ роздмухували до шизофренії. Донині відбувається так, що чим далі в минуле йде війна — тим більше розпаленілим стає цькування, в усе більшому числі країн надягають тоталітарні намордники, приймають заборони на свободу думки. Протягом ще якогось, але вже короткого часу, знов-таки буде удаватися кидати ревізіоністів за ґрати, однак злам монополії на інформацію прискорює кінець найбільшої у світовій історії брехні.

Сьогодні сіоністам хотілося б замість 6 млн. отруєних газом говорити про 3 млн. померлих від тифу та недоїдання. Але запізно. Газові камери існують не тільки в підручниках історії, але, як "очевидні факти", у судових актах. Якби вдалося довести, що німці отруїли газом, ну, хоча б кілька тисяч, то катастрофу ще вдалося б затримати. Однак не можна довести жодного отруєння, тож ГК — це не перебільшення, яке виникло в післявоєнній атмосфері, а брехня з самого початку.

У голландській газеті "Intermediair" 15 грудня 1995 р. з'явилася довга стаття жида Міхеля Картека, у якій він знижує число вбитих газом до 700–800 тис. Інші (5 млн.), стверджує він, були "розстріляні, забиті на смерть, повішені". Чи не є стаття якимсь зондом, запущеним щоб перевірити реакцію громадськості на нову версію "голокосту"? Якщо так, то чекати на неї доведеться недовго. Цікаво буде довідатися, як ідеологи "голокосту" розділять ці 700 тис. по 6 "таборах знищення", як пояснять вони нам свою відмову від "очевидного"?

Може статися, що "вільна демократія" ненабагато переживе кінець "голокосту", оскільки й поза Німеччиною не повірять жодному слову його творців та політиків. Втрата довіри буде просто смертельною в умовах загальної економічної та соціальної кризи, проти якої правляча кліка не знає жодного рецепту. Супостат вільних народів носить "сорочку Несса" і йому її ніяк не зняти, а вона палить його з кожним днем усе більше й більше.

Що сталося, якби доводи ревізіоністів були прийняті?

Давайте уявимо собі, що офіційна версія "голокосту" буде офіційно визнана помилковою, буде визнано, що в Третьому Рейху переслідування жидів відбувалося, а знищення — ні, що ГК, газові автомобілі, як і відрізані німецькими солдатами ще під час Першої світової війни дитячі руки, мило й абажури з жиру і шкіри жидів — все це є пропагандистським гарячковим маренням; що на теренах німецького панування загинуло не 6 млн., а близько 500 тис жидів, до того ж у переважній більшості — через сипняк і нестатки в таборах і гетто, обумовлені нещастями війни. Які були б наслідки визнання всього цього? Можна без особливої фантазії відповісти на це питання так:

— у світі здійнялася б хвиля негативного ставлення до жидів, у тому числі й до зовсім не винних у фабрикації неправди;

- Ізраїль виявився б у повній ізоляції. Навряд чи нежиди продовжували б тоді й надалі підтримувати державу, побудовану на афері такого калібру;

— Німеччиною прокотилася б хвиля націоналістичних настроїв. Політики, інтелектуали, історики, журналісти були б змушені визнати, що вони сприяли безмежній ганьбі свого народу;

— довелося б знову відкривати дебати про націоналізм;

— націоналізм (не плутати з імперіалізмом), як засіб дотримання національних інтересів і національної ідентичності, став би знову легітимним;

— не тільки в Німеччині, але й в інших країнах Європи можновладці були б повністю дискредитовані. Люди почали б ставити запитання: а в ім'я чиїх інтересів півстоліття засобами цензури й терору підтримувалася нечувана афера? Довіра до влади завалилася б остаточно.

Таким чином, ми бачимо, що викриття брехні "голокосту" мало б руйнівні наслідки не тільки для сіонізму, але й для політичної та інтелектуальної правлячої касти всього світу. Відбулася б переоцінка всіх цінностей. Минуле пішло б у небуття. Карти виявилися б перетасованими.

Так було б, і так буде.

Юрґен Ґраф

1996