Михась Кукобака: Міркування про антисемітизм, сіонізм і нацизм

семітам-арабам.За умови, якщо він критикує сіоністське керівництво Ізраїлю. В антисемітизмі звинувачують і арабів, які співчувають побратимам у Палестині. Але ніхто не називає антисемітами ізраїльських керівників, як і політиків інших держав, які всіляко ображають і принижують семітів-арабів, і офіційно визнанихкерівників Палестини. Проізраїльська преса дозволяє собі звинувачувати в антисемітизмі навіть Держдепартамент США й країни Європейського Союзу, якщо вони дорікають Ізраїлю у надмірній жорстокості стосовно семітів-арабівна окупованій території Палестини. Доходить до маразму, коли в антисемітизмі звинувачують навіть самих євреїв, які не схвалюють політику Тель-Авіва.

Що це? Елементарне неуцтво? Безграмотність? Навряд чи головного редактора чиказької газети «Новий світ» пана Етмана можна вважати невігласом. Як і редакторів, журналістів і постійних авторівмайже всіх «російськомовних» (читай «єврейських») газет Америки. От імена «навмання»: Семен Іцкович, Сай Фрумкін, Ілля Генн, Авігдор Ескін, Анатолій Зиньківський, Семен Херсонський, Семен Ліфшиц, Вілен Люлечник, Григорій Серебрянський, Олександр Димшиц, Борис Шустеф, Олександр Лейдерман і багато ін. Це ж стосується і телеведучих «російських» програм, на зразок Ігоря Газарха, пана Треппалера та ін. Рідкісними винятками можна вважати лише декілька журналістів (і то, з певними застереженнями). Це Вікторія Мунбліт і Юрій Ростов. Ну, і можливо, Михайло Смєхов. Ще складніше звинувачувати в безграмотності або неуцтві професорів Ієрусалимського університету, таких як Вольф Московіч і Роберт Вістріх та багато інших.

Чи можна уявити собі щось схоже серед інших споріднених націй? Звернімося знову до аналогії. Скажімо, росіянин назве українця «хохлом», а білоруса — «бульба-шом». У відповідь почує: «Сам кацап!» Але нікому з них не спаде на думку звинувачувати один одного в «слов’яно-фобії». Вони народи-«брати». Незважаючи на всі історичні розбіжності й претензії. Такими ж народами-«братами» є євреї й араби. Значить, ці «вольності» з підміною понять, перекручуванням змісту термінології робляться для свідомого обману читачів і слухачів. Але з якою метою? Спробуємо відповісти.

Єврей-антисеміт — чи можливе таке? У середині 70-х років я був досить близько знайомий з деякими найавторитетнішими сіоністами Білорусі. Певною мірою навіть співпрацював із ними. Якось один із них, Ратнер Ілля Абрамович запитав мене, лукаво посміхаючись: «А от скажи, Михайло, хто, по-твоєму, у країні най-най-антисеміти?» Питання здалося занадто «простим» і це насторожувало. Пом’явшись, я почав мимрити щось про державну політику радянського керівництва, про КДБ… «Та ні, дурниця все це! — нетерпляче перервав мене співрозмовник. — Справжні антисеміти — це самі євреї!» Я делікатно промовчав.

Пізніше не раз подумки повертався до цієї розмови. Дотепер шкодую, що не вистачило мені «безтактності» і скрупульозності випитати, що мав на увазі цей розумний чоловік, фізик за освітою. Можливо, мав на увазі людей, які, будучи «євреями», поводилися по-хамськи, шахраювали. Провокуючи тим самим недоброзичливість навколишніх до всієї громади. Але шахраї і хами є в будь-яких націях. Може, Ілля Абрамович мав на увазі щось інше?..

За рік життя в Америці я знайшов відповідь на свої питання. Як це не дивно на перший погляд, але переважна більшість людей, «які називають себе євреями», ними не є. І, тим більше, практично ніхто з них, на психологічному рівні, не відчуває себе представником семітського племені,спорідненого з арабами.

Мало того! Навіть на невеликій території Ізраїлю (разом з окупованими землями) немає єдиних націй.Є російські «євреї», є грузинські, азіатські, африканські, західноєвропейські. І всі вони намагаються при можливості відокремитися один від одного. Вже лунають скарги на прояви «антисемітизму»у самому Ізраїлі одних «євреїв» до інших. Що ж пов’язує всю цю різноплемінну спільність?

Насамперед меркантильні інтереси. Тобто бажання матеріально влаштувати життя краще, ніж на своїй колишній батьківщині, звідки емігрували. Другий мотив для консолідації — «ідейний». Це іудаїзм або сіонізм (що одне й те ж). Точніше, їхній симбіоз, в основі якого лежить ідея «боговибраності»єврейських націй. Однак ідеологія вибраності не передбачає визнання рівноправності ще з кимось. Для консолідації будь-якої спільноти існує перевірений метод. Це створення образу ворога. Сіоністська пропаганда таке завдання успішно вирішує, постійно протиставляючи «євреїв» іншому світу. Насамперед арабам.

Читать дальше