Леонід Шульман - Стандартна хиба суспільно-політичної орієнтації єврейства

Одна з проблем пореволюційного керівництва — брак кваліфікованих кадрів. Освічена частина російського суспільства переважно не підтримала більшовиків. Вона частково емігрувала, частково була винищена революцією. Тільки незначна кількість фахівців погодилася працювати на радянську владу. Вакуум заповнили євреї. Євреї стають домінуючим прошарком у керівництві ВКП(б), уряді, в усіх ланках державного апарату, серед командирів та комісарів у збройних силах. Чернь-переможниця в Росії зберегла традиційну для черні ненависть до інтелігентності та інтелігенції. «Эй, ты, культурный в шляпе!», — з презирством гукали пролетарі. За капелюха і краватку могли й побити. Пролетаріат не квапився йти вчитися. Революція змела бар’єр, що стояв на шляху євреїв до освіти, і євреї, які завжди прагнули знань, швидко заповнили студентські місця. Євреї навіть не потребували ленінського заклику вчитися. Серед інженерів, науковців, лікарів, учителів, професури, діячів літератури та мистецтва постає значний єврейський контингент. Євреї масово працюють у торговельній мережі, системі постачання, на будівництві. Євреї вносять значний внесок до економіки, виробництва, науки і культури СРСР. Культури, звичайно, не єврейської, а російської.

Що ж отримали євреї від російської нації замість подяки за те, що вони століттями лікували, навчали, постачали, одягали, взували й обслуговували та розважали цей народ? Отримали євреї заздрість і, після революції, ненависть за те, що «захопили» всі престижні та прибуткові посади. Сидить, наприклад, на концерті Аркадія Райкіна такий собі Ваня Сидоров. Всі навкруги сміються, а він від люті зеленіє й думає про себе:

«Ишь, жидовская морда, как ловко устроился! Работа — не бей лежачего. Хохмы со сцены читает… Хохмы-то чужие. Кем-то написанные. А деньжищи гребет лопатой. Почему я, Ваня Сидоров, не могу на этой сцене стоять и за большие деньги хохмы читать? Меня, небось, не возьмут. Все места жиды заняли. Говорите, я не умею? Так научите меня! Жиды своих учат…»

І немає на світі сили, здатної пояснити Вані Сидорову, що для амплуа естрадної мініатюри потрібен талант, що актор Райкін створив і цей жанр, і себе в цьому жанрі самотужки, що його ніхто не вчив, а легкість, з якою виступав Райкін, — результат виснажливої наполегливої праці, зокрема ретельного добору авторів мініатюр та роботи з авторами.

Перше двадцятиріччя радянської влади було для євреїв сприятливим. Вплив євреїв у керівництві країною був настільки сильним, що антисемітизм карався як злочин. Держава запровадила єврейську освіту. Були єврейські середні школи. В Житомирській області навіть існувало Училище механізаторів сільського господарства з викладанням мовою ідиш. Готували трактористів і комбайнерів… Існувало Товариство землевлаштування євреїв-трударів. У кількох областях виникли єврейські колгоспи. Один з єврейських колгоспів існував у Києві на Куренівці, там, де зараз давно міська забудова. Зруйновану протягом громадянської війни економіку теж відновили переважно євреї, які скористалися лібералізацією НЕПу та розвинули торгівлю й мале підприємництво. Малі підприємці тоді називалися непманами. НЕП викликав значне соціальне розшарування. Серед більшовиків, героїв громадянської війни, зростало обурення, позаяк виходило, що вони дарма били буржуїв. Буржуї залишилися, живуть у достатку й розкоші, роз’їжджають бричками, а вони, герої, залишилися бідними, мешкають у комуналках, ходять пішки та працюють на непримітних посадах. Ситуація ця добре описана Олексієм Толстим в оповіданні «Гадюка», до речі, дуже талановито екранізованому.

Коли Сталін згортав НЕП, це дуже сподобалось більшовицьким масам. Непманів душили податками, експропріювали їхню власність, але до 1929 р. ще можна було виїхати за кордон. Попри те, що митниці грабували втікачів-непманів, кампанію цю не можна розглядати як антисемітську. По-перше, серед непманів були не тільки євреї. По-друге, й після ліквідації НЕПу євреї залишилися на багатьох керівних посадах у партії і державі. Вигнання Троцького до Алма-Ати та його еміграція були початком великої чистки в ВКП(б) під приводом боротьби проти троцькістів. Це вже була значною мірою антисемітська кампанія. Фактично російська нація, а точніше — російська бюрократія, відвойовувала для себе від євреїв тимчасово втрачені керівні позиції в суспільстві.

Антитроцкістська кампанія поступово перетворилася на кампанію репресій проти «ворогів народу» найрізноманітніших категорій. КРТД (контрреволюційна троцькістська діяльність) залишалась у списку цих категорій, але було чимало інших. Наприклад, колективізація зробила «ворогами народу» селян, що не бажали йти до колгоспів: «куркулів та підкуркульників». Досить повний перелік всіх категорій можна знайти в книзі Солженицина «Архіпелаг ҐУЛАҐ». Нас у даному випадку цікавитиме той факт, що євреї-чекісти разом із євреями-партапаратниками брали найактивнішу участь у колективізації та у знищенні «ворогів народу», зокрема у функціонуванні ҐУЛАҐУ. На стрічку пекельного конвеєру потрапляли і євреї, навіть євреї-чекісти36. Діяльність ця тривала аж до початку Другої світової війни.