Зенон Кузеля - З культурного життя України

Розглядаючи українську пресу по губерніям, дістанемо такі цифри видань: 1) Київська губернія 49, 2) полтавська губ. 7, 3) харківська 5, -4) херсонська хуб. З, 5) волинська З, 6) катеринославська З, 7) подільська 5, 8) чернігівська З, 9) вороніжська 1, 10) чорноморська область 1, 11) кубанська область і і 12) бесарабська туб. І (о СКІЛЬКИ виходила часопись «Україна» для румунського фронту).

Разом виходило на укр. тпергшюріг 80 українських видань, з чого 6 українською й московською мовою. Як на 26 мілїонів людности, що живе в тих губерніях, це здавалося б, небагато, бо одне видання припадає на 325.000 людности, коли в австрійській Україні перед війною одно видання припадало на яких 60^80.000 людности. Одначе, як на початок і як на воєнні часи, це дуже багато, особливо коли взяти значне число неграмотних.

Деякі губернії — й области загалом не мають своїх видань, а то таврійська, курська й ставро-пільська губернїї, і донська область, що разом числять коло 5 мілїонів Українців.

За те гарно заступлені українські кольрні.

Поза границями України виходило 12 видань, з того З у Москві й по одному в Петрограді', Ридзї, Тифлїсї, ХарбинТ, на Кулунді, у Владивостоцї, Благовіщенську, Хабаровську, Валку й Трапезунді.

Такий стан був приблизно з кінцем, 1917. року, бо ж не знати, чи всі часописі виходили до кінця. Наїзд більшевиків стримав на хвилю зріст укр. преси й поробив у НІЙ великі спустошення, одначе тільки на хвилю, й ми певні, що з кінцем 1918. р. число укр. часописей значно побільшиться й покриє густою сіткою цілу українську територію.

Великий зріст українського культурного руху зазначився не тільки у значно збільшеному ЧИСЛІ часописей, але також у незвичайно сильному прирості видавничих товариств і спілок. Коли перед революцією видаванням книжок займалися здебільша рухливі одиниці, як наприклад покійний Грінченко, М. Загірня, М. Дмитріїв, Єфремов, О. Пчілка й инші, а видавничих товариств було так мало, що можна їх було почислити на пальцях руки, то від нової революції обставини цїлком перемінилися і то на користь. Число власних накладів стало дуже невелике, так як це буває у народів вище розвитих, а за те повстав цілий ряд окремих видавничих спілок, товариств і організацій, що взялися пляново до видавання українських книжок, брошур, нот і часописей.

Початки українського видавничого руху, коли не числити давніших спроб, галицьких видавництв і заграничної діяльности М. Драгоманова в 80-х роках, сягають 90-х років 19-го століття. В 1895. р. Борис Грінченко закладає у Чернігові коштом V, Череватенка перше тривале видавництво книжечок для народу, що перетривало довші часи й випустило цілу низку гарних видань, випираючи чужі лубочні видання. В 1898. р. засновуеться у Петрограді «Добродійне Товариство для видавання дешевих книжок в укр. мові», а майже рівночасно виступає київське видавництво «Вік», що випустило друком багато гарних книжок, між иншим і збірні видання наших кращих письменників.

Очевидно, всї ті видавництва могли видавати тільки книжки гарного письменства, бо на инші видання не дозволяла цензура, яка на приклад у роках 1895–1904 із 230 творів поданих у цензуру не дозволила аж 150. Політичні видання мусїли виходити за границею у Львові і Чернівцях і коло того чимало заслужилася особливо Революційна Українська Партія (Р. У. П.), яка крім брошур видавала нелегальні часописі яГасло-і, в Чернівцях в 1901. і 1902. р. р., «Сілянин" (1903–1905) і <���Працю" (1904–1905).

Перша революція видвигнула кілька, нових видавництв, які переважно вдержалися довше, деякі аж до сьогодняшнього дня. Особливо значнішу ДІЯЛЬНІСТЬ розвинули нові київські видавництва «Час», "Лан", «Український Учитель", «Ранок» і «Дзвін». Крім того з тих часів маємо ще видавництво «Шлях» і «Зоря» (для малих видань).

Деякі з них як київська «Боротьба» й «Праця» мусїли скоро перервати свою дїяльність, бо були на тодїшнї часи за «революційні» для цензури, другі прожили ще трохи довше.

в 1906-ім роцї приступає київська «Просвіта» до видавання популярних книжечок і видала їх аж до свого замкнення в 1910-ім роцї кілька-

ДЄС5ГГЬ,

В 1907. р. зачинає у Київі свою дїяльність галицька «Українсько-руська Видавнича Спілка», спершу видаванням «Лїтературно-Наукового Віст: ника» й відбиток із ньобо, а пізнїще й окремих публікацій. Так само переносить ся на Україну львівське «Товариство прихильників укр. науки, штуки й літератури».

Тогож самого року засновуєть ся у Київі заходами професора Грушевського «Українське Наукове Товариство в Київі», яке від 1908. року, зачинає видавання „Записок Наук. Товариства у Київі і инших научних видань, а від 1914. року чвертьрічника „Україна",