Зенон Кузеля - З культурного життя України

Крім того у Білій на Підляшу виходить заходом і силами Українців полонених тижїйвнк "Одне Слово" під реД. А. СоЛО

Поза територією України в таборах Українців полонених виходять щотижневик „Розвага" у Фрайштадтї в Австрії, два рази на тиж^-день: „Вільне Слово" у Зальцведелї, „Громадсмга Думка" у Вецлярі й „Розсвіт" у Раштатї й від 1918 р. двохтижневик „Селянин" у Зальцведелї.

Заходом "Союза визволення України» до кінця 1917-ого року виходив у Віднї що тижня „Вістнімї СВУ."

Як бачимо із цього спису, між часописями переважають часописі політичного зміста, значна частина припадає на офіціяльні видання земств, укр. рад і громад, організаційних комітетів та селянських, робітничих і салдатських рад, а йайменше припадає на лїтературно-наукові й фахові часописі, яких перед революцією виходило найбільше. Із 94 вичислених часописей було тільки 35 фахових і літературно наукових, але і тут справді фахових було ледви 11, а лїтера-турно-наукових і присвячених театрові й мистецтву 8, коли инші часописі цього відділу (студентські—8, військові—5 і инші) мали характер більш політичний. Майже всї инші часописі, в числї 40, були присвячені ПОЛІТИЧНИМ і громадським справам взагалї або загальним національним та місцевим справам (12 часописей).

Крім того три часописї займалися просвіт-ними справами, три, зглядно чотири, були присвячені науцї, полїтицї н економії, а дві були гумористично-сатиричні.

Що до свого призначення найбільше видань бо 42, звертало ся до загалу й писало, са мовою, приступною для всіх, 28 видань було популярних і призначених для селян (14), робітників (6), війська (4) або для <���народу> (4), а крім того виходило 9 часописей для шкільної молоді* й дітей (1).

Для інтелігенції друкувало ся ледви.17 видань.

Не зважаючи на великий зріст партійного життя на Українї, найбільше число видань припадає на загально національні або безпартійні видання, яких було приблизно 52. ПартгйнихМл-сописей, о скільки можна вносити з самих заголовків і вістей у «Роб. Газеті», «Новій Раді", «Вістнику», було не багато, бо ледве 19, з чо^: о 7 припадало на Селянську Спілку, 5 на соц. — рево-люційну партію, 4 на соц. — демократичну партію, 2 на соц. — федералїстів і 1 на самостійдиків.

В дїйсности це число мусить бути значно вище, бо про 16 часописей нема ніяких інфор-мацій, а про дальших 5–6 часописей, видаваних радами робітничих, селянських або салдатських депутатів не зазначено партійної приналежности.,

Як можна було сподївати ся, найбільше видань виходило накладом українеппіх організацій, рад і спілок, разом 59 (з того народнїх; рад і земств 14, Укр. Громад, органїзаційних та керовничих комітетів. Просвіт і инших органїзацій 20, селянських спілок 6, кооперативних спілок 7, військових рад б і т. д.). За партійні гроші друкувалося тільки 13 видань (вчисляЮчи ж селянські спілки—19), а ледви 5 видань виходило коштом окремих накладень. Три видання появлялися на кошти видавців і редакторів. При яких 10 виданнях видавцї не зазначені.

Із самих заголовків, які до того не всюди докладні, не можна бачігги, як часто часописі появлялися, бо аж при 34 виданнях не зазначено часу появи. З инших видань було найбільше тижневиків (І 7) і двотижневиків (11) і вони творять безпечно більшу частину укр. преси. В другу чергу Лдуть місячники, яких значить ся у наших матеріялах Ю.Ловітня преса, цеб то часописі, що виходять частїще тижня, заступлені ще у нас дуже слабо: дневників було 6, одна часо-пись виходила З рази в тиждень, а 4 два рази в тиждень. Публики, яка що дня потребувала б часописі', у нас ще, видно, не багато.

Цікаво ще поглянути на територіяльне розміщення нашої преси, бо з цього можна вносити багато про стан національної свідомости й духових потреб поодиноких земель, міст і губерній.

Головним центром, цїлого видавничого — рі/г»/ на Українї був Ки'іе, де виходило аж 41 видань або, коли дочислити видання київської губериїї в числї 8, рівно половина (50 %) украінської преси. Инші центри, як Харків (5 видань), Полтава (4), Херсон (3) не встигли ще скріпитися, але мають будучину перед собою, як осередки губерній зі зростаючим оживленням українського руху (в полтавській губернп' виходило наприклад 7 видань, у херсонській губ. 4 видання). Поза тим виходило у ґубернїяльних містах, у Житомірі З видання, у Катеринославі 2, в Чернигові 2, Катерииодарї і в Вороніжі по ЛДНОМу виданню. З повітових міст виказують ще Сквира й Ольгопіль по 2 видання, Сміла, Умань, Золотоноша, Біла Церков, Батурин, Елисаветград, Звенигородка, Ромни, Винниця, Павлоград, Чигирин, Переяслав, Катеринодар і Новоросійськ по одному.