Коллектив авторов - «10 успішних українських брендів»

Першою серед бакалаврських програм стала богословська. Далі були історія, соціальна педагогіка, психологія, соціологія, комп’ютерні науки, філологія та культурологія. Серед магістерських програм до цього списку додалися ще журналістика, медіакомунікації, публічне адміністрування, клінічна психологія, права людини, фізична терапія та ерготерапія.

Хоча на етапі заснування УКУ асоціювався виключно з теологією та гуманітаристикою, зараз це вже далеко не так. Як приклад, програма комп’ютерних наук, яка запрацювала 2015 року й відразу взяла найвищу планку викладання у сфері інформаційних технологій. Програму розробляли зі Львівським ІТ-кластером та провідними ІТ-компаніями країни. Як наслідок, вона добре корелює із запитами на ринку праці в галузі. Старе правило «Прийдеш на роботу — навчишся всього спочатку» тут не актуальне. Завдяки цьому вже першокурсники комп’ютерної програми входять у десятку найсильніших за середніми балами ЗНО. 2016 року відкрито одну з перших в Україні магістерську програму з комп’ютерних наук зі спеціалізацією в науках про дані, де навчання — англійською мовою.

Старе правило «Прийдеш на роботу — навчишся всього спочатку» тут не актуальне.

«Ми пробуємо робити те, що найбільше потрібно в цей час, — розповідає Владика Борис, — але іноді хтось пропонує ідею, якої не було на першому місці в стратегії.

А потім вона реалізується, тому що є люди, які можуть це робити».

Для Львівської бізнес-школи УКУ такою людиною стала Софія Опацька. Початок навчальної програми був непростим, оскільки припав якраз на 2008 рік — розпал світової економічної кризи. Більшість слухачів школи — керівники бізнесу чи провідні менеджери підприємств, які хочуть підвищити власний рівень. Та в умовах кризи компанії скорочували бюджети й першими від цього страждали видатки на навчання й підвищення кваліфікації. 2016 року школа отримала міжнародну акредитацію від Асоціації з розвитку менеджменту країн Центральної і Східної Європи (CEEMAN). За підсумками акредитації було підкреслено особливі успіхи бізнес-школи в наданні релевантної освіти в умовах трансформації України в демократичну правову державу.

Фінансова система УКУ — унікальна для України. Університет не має державного фінансування. Собівартість навчання одного студента на бакалавраті становить $3 тис. на рік. Проте студенти сплачують 20% або 32% від цієї суми, залежно від навчальної програми. Решту покриває стипендія. Разом з тим частина студентів (а таких 60%) отримують іменні стипендії, які покривають усю вартість навчання.

Якщо ти шукаєш кошти й говориш тільки про гроші, — це нецікаво й неефективно.

За даними ректорського звіту, 20% бюджету УКУ надходить від оплати за навчання та додаткових послуг. 80% — це фандрейзинг. Серед джерел надходжень — пожертвування зі США та Канади, фінансування європейських фундацій та розподіли сталих фондів. В останні роки зросла частка надходжень від українців. До фандрейзингу в УКУ теж особливий підхід. «Це означає спілкування з донорами, — пояснює Борис Ґудзяк. — Якщо ти шукаєш кошти й говориш тільки про гроші, — це нецікаво й неефективно. Важливо творити довіру та сподівання. Університет має десяток тисяч донорів в Україні й за її межами. Це може бути вдова, яка кидає гривню, чи римо-католики в Америці, яким цікава наша інституція, чи й православні заможні люди». Наталія Климовська, у свою чергу, зауважує велику роль Патріарха Йосифа Сліпого, який свого часу приділяв увагу релігійним громадам українців у всьому світі, відвідував їх, будував мережу взаємозв’язків.

Візитівкою УКУ стало сучасне університетське містечко на вулиці Козельницькій, поряд зі Стрийським парком. Тут є багатофункціональний академічний будинок (навчальні та адміністративні приміщення, трапезна, кав’ярня). У центрі кампусу — університетський храм Святої Софії — Премудрості Божої, яку освятили у вересні 2016 року. У вересні 2017 року планують відкриття Центру Митрополита Андрея Шептицького.

На території кампусу проживають студенти. В УКУ немає звичних гуртожитків. Тут свідомо уникають цього слова, натомість кажуть — колегіум (повна назва: Колегіум імені Патріарха Йосифа Сліпого). «Часто гуртожитки є місцем не виховання і розвитку, а деморалізації та морального каліцтва, — каже Борис Ґудзяк. — Ми ж хотіли, щоби місце проживання студентів було дуже позитивним. Там соціалізація. Там проживають викладачі-куратори зі своїми рідними. Тому студенти бачать в університеті родини, які живуть у мирі. Там також є молоді монахині. Часто сьогодні молодь чи митці хочуть бути нонконформістами, а я вважаю, що найбільш радикальні неконформісти сьогодні — це монахині. Нема нічого, що пливе більше проти течії, ніж коли молода жінка йде у монастир. Усі вони дуже сильні й цікаві люди. Допомагають молоді не довгими дискусіями, а просто тим, що вони посеред них і що вони є собою». Стосунки між студентами й сестрами справді дуже дружні. Мені навіть доводилося чути, що коли студенти не могли знайти коркотяга, щоби відкрити вино, то йшли позичати до сестер. З алкоголю, до речі, в колегіумі дозволяють тільки вино. Якщо хтось хоче відсвяткувати тут, для прикладу, день народження, має заздалегідь попередити про це керівництво.