Ніла Зборовська - Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури

Поява нарцисизму означає перехід від автоеротизму: сексуальні потяги уже злилися в одне ціле і знайшли об’єкт, але він не зовнішній, а внутрішній — власне сконструйоване Я [74] Фрейд З. Тотем и табу // З. Фрейд. Я и Оно: Сочинения. — М., 2004. — С. 456. . Психічними наслідками фіксації на цій інфантильній стадії у зрілому житті стане «інтелектуальний нарцисизм, всемогутність думок» [75] Там само. — С. 457. , що яскраво проявляється у фольклорі і постмодернізмі. Тому в класичному психоаналізі ведуть мову про первинний (інфантильний) нарцисизм і вторинний нарцисизм, що проявляється у зрілому віці як лібідозне доповнення егоїзму (оскільки егоїзм не включає в себе лібідо).

Метою психосексуального розвитку, як відомо, є переведення інфантильного сексуального життя в його остаточні зрілі форми. Це перетворення в онтогенезі означає, що потяг має знайти сексуальний об’єкт, тобто в онтогенезі мають сформуватися суб’єктно-об’єктні відносини. Для цього мають об’єднатися всі попередньо актуалізовані сексуальні потяги, а ерогенні зони мають підкоритися примату генітальної зони. Нова стадія сексуальної активності характеризується тим, що сексуальне життя визначається участю власне генітальної зони, що передбачає вибір об’єкта зі всією пов’язаною з цим вибором багатою душевною діяльністю.

Об’єднання часткових потягів і підкорення їх примату генітальної зони з метою продовження роду означає не лише зрілу фазу психосексуальної активності, а й дозрівання людськості. У психосексуальному вимірі стадія інтеграції, згідно з Фройдом, означає перевагу фалоса. «Існує не примат геніталій, а примат фалоса» [76] Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. — С. 707. , — писав про цю фазу З. Фройд. Тобто зріла стадія психосексуального розвитку, пов’язана з вибором зовнішнього об’єкта, постає у фройдизмі як фалічна стадія. Під час інфантильних сексуальних досліджень відсутність пеніса витлумачується як результат кастрації і «дитина ставить перед собою завдання з’ясувати відношення кастрації до себе» [77] Там само. — С. 709. . Значення кастраційного комплексу можна сповна оцінити, вважає Фройд, лише взявши до уваги його розвиток у фазі примату фалоса.

Згідно з психоаналізом, першими об’єктами сексуального потягу дитини є батьки, вплив цієї першої ідентифікації у ранньому віці залишається на все життя, тобто є стійким і надійним. З першою і найважливішою ідентифікацією індивідуума пов’язується у психоаналізі виникнення ідеалу-Я. Фройд, виходячи з того, що едіпова стадія є головною в онтогенезі, стверджував, що за ідеалом-Я приховується ідентифікація з батьком, яка відбулася внаслідок переживання кастраційного комплексу. У праці «Я і Воно» Фройд робить таке уточнення: можливо, доречніше було би вести мову про ідентифікацію з батьками, оскільки оцінка батька і матері на ранніх стадіях відбувається без розуміння статевої відмінності. Проте він наполягає на одностатевій ідентифікації, знаходячи цьому таке пояснення: «З метою простоти викладу я буду говорити лише про ідентифікацію з батьком» [78] Фрейд З. Я и Оно. — С. 855. . Натяк на спрощення створив суперечливий вузол у психоаналізі, який намагалася розв’язати у материнсько-батьківській теорії онтогенезу М. Кляйн.

Перша ідентифікація, вважає Фройд, є прямою, безпосередньою і передує будь-якій прив’язаності до об’єкта, а на стадії активного вибору об’єкта, тобто едіповій стадії, ця первинна ідентифікація посилюється. В едіповій ситуації трикутне розміщення едіпового відношення (мати-дитина-батько) передбачає органічну бісексуальність людини, яка має завершитися встановленням мужності або жіночості. У трикутному розміщенні едіпової ситуації, пов’язаному з хлопчиком, Фройд доводить, що дитина переживає об’єктну прив’язаність до матері, яка «починається від материнських грудей і є прикладом вибору об’єкта за типом опори», та ідентифікації до батька [79] Там само. — С. 856. . Розвиток сексуального потягу до матері посилює ворожість до батька і бажання замінити його собою. На основі материнського коду формується інстинктивне амбівалентне ставлення до батька. Амбівалентна установка щодо батька і ніжний об’єктний потяг до матері стає змістом простого, позитивного едіпівого комплексу [80] Там само. — С. 856. . Руйнування едіпового комплексу у зв’язку з нарощуванням свідомості означає відмову від об’єктної прив’язаності до матері, що зумовлює посилення ідентифікації з батьком, тобто відмову від несвідомої амбівалентної установки щодо нього. Внаслідок позитивного розв’язання едіпової ситуації зберігається любовне (ніжне, а не хтиве) ставлення до матері та посилюється мужність. За негативної ситуації формується вороже ставлення до матері й посилюється фемінізація чоловіка. Посилення ідентифікації дівчинки з матір’ю зміцнює її жіночий характер. Але дівчинка також може ідентифікувати себе не з матір’ю, а з батьком як втраченим сексуальним об’єктом, зміцнивши чоловічі (мужні) риси свого характеру. Тому аналіз переходу едіпової ситуації в батьківську або материнську ідентифікацію, що залежить від онтогенетичної сили нахилів тієї чи іншої статі (якщо брати до уваги вплив бісексуальності на едіпів комплекс), є важливою подією у формуванні національної мужності та національної жіночості.