Ніла Зборовська - Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури

Страх бути знищеним означає, що внутрішній «хороший» материнський об’єкт (чи батьківський, залежно від національної психології) може бути знищений. Ця ситуація яскраво представлена в історії антиколоніальної української літератури. Тривога виникає у зв’язку з тим, що саме цей первісний материнський (батьківський) об’єкт «дає відчуття необхідної умови, гарантії збереження життя» [68] Кляйн М. О теории вины и тревоги. — С. 403. . Загроза, що виникає перед національною самістю як цілісною психікою, виходить з інстинкту смерті і пов’язана з небезпеками, які очікуються від інтерналізованих страхітливих батька або матері, що, наприклад, представляють в психоісторії української літератури імперське Супер-Его (Над-Я), яке символізує «поганих» батьків.

Здатність дитини рівноцінно ставитися до обох батьків, на відміну від первинного інфантильного бажання їх розділяти, викликаного ревнощами, стане важливою умовою повноцінного духовно-психічного життя. Відповідно онтогенезу в психоісторії української літератури національне самоусвідомлення пов’язане зі здатністю об’єднувати батьківські сутності.

На ранніх етапах свого становлення національна культура демонструє зв’язок з природою — власного психосексуальною конституцією (особливо відчутною у фольклорі), на пізніх — цей зв’язок по-різному маскується. Класичний психоаналіз розпочав відновлювати знання про первісне сексуальне джерело індивідуальної та національної культури. Як зауважував З. Фройд, первісні (сексуальні) джерела є енергетичним потенціалом у всіх людей, але не у всіх він однаково потужний, що залежить від специфіки розвитку окремих джерел сексуальної системи [69] Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. — С. 603. .

У зв’язку з цим він вказав на тотальну ерогенність інфантильного тіла: сексуальні збудження в дитини фонтанують з різних її частин, відпочатково не концентруючись на статевих органах. Оскільки в ерогенності З. Фройд убачав загальну властивість всіх органів тіла, то підвищення або пониження ерогенності у тому або іншому місці тілесного організму та зміна ерогенності або концентрації лібідо є свідченням особливості психосексуального розвитку. Концентрація ерогенності впливає на провідний характер, що несе в собі код національної літератури.

Перша стадія в теорії онтогенезу З. Фройда є автоеротичною: характеризується розщепленням (шизоїдністю) компонентів сексуальності, кожний з яких прагне до власної окремої насолоди, при цьому сексуальні потяги не спрямовуються на зовнішній об’єкт, а знаходять задоволення у власному тілі. Автоеротична стадія розкладається на власне автоеротичну (з розщепленими сексуальними потягами) і нарцистичну (з об’єднаними сексуальними потягами).

Власне автоеротична стадія постає у двох фазах: першою прегенітальною сексуальною організацією є оральна (ротова), або канібальська, оскільки тут сексуальна мета полягає в поглинанні об’єкта. Оральна стадія пов’язана з ритмічним повторенням губ, передбачає потяг до схоплення різних об’єктів. Завдяки ритмічному смоктанню материнських грудей або її сурогатів отримується задоволення, яке спочатку поєднується із задоволенням від прийняття їжі, а потім — відмежовується в окреме задоволення. «Хто бачив, як накормлена дитина відпадає від грудей з розчервонілими щоками і з блаженного усмішкою занурюється в сон, — пише Фройд, — той повинен буде зізнатися, що ця картина має характер типового вираження сексуального задоволення у подальшому житті» [70] Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. — С. 580. . Отже, материнські груди в теорії онтогенезу З. Фройда стають «першим об’єктом сексуального інстинкту», а ссання біля материнських грудей вихідним пунктом усього сексуального життя, недосяжним взірцем «будь-якого пізнішого сексуального задоволення, до якого в скрутні часи повертається фантазія» [71] Фройд З. Лекція 20. Сексуальне життя людини // З. Фройд. Вступ до психоаналізу. — K., 1998. — С. 314. . Невипадково саме з цього вихідного пункту й починала розбудову онтогенезу М. Кляйн.

Друга рання стадія першої фази, яку вирізняє Фройд, пов’язана із зоною ануса, що подібно до зони губ, стає місцем приєднання сексуальності до інших функцій тіла: задоволення при дефекації отримується через затримку і виклик сильного подразнення, що разом з відчуттям болю дає і відчуття насолоди. Інфантильна сексуальна стадія з ерогенним значенням ануса названа анальною, або садистсько-анальною. На цій стадії вперше переживається ворожість світу: анальне стає символом брудного, непотрібного, того, що відкидається. На цій стадії, як зауважує Фройд, закладається протиріччя на все психосексуальне життя людини. Воно ще не означатиме чоловічо-жіночий біном, але вже формуватиметься як активно-пасивний біном: «Активність появляється завдяки потягу до оволодіння з боку мускулатури тіла, а ерогенна слизиста оболонка кишечника проявляє себе як орган з пасивною сексуальною метою» [72] Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. — С. 596. , — так формується рання сексуальна полярність і сторонній об’єкт. «Перевага садизму та роль клоаки, що присутня в анальній зоні, — зазначає Фройд, — надає їй яскравий архаїчний характер» [73] Там само. .