Парасковія Нечаєва - Володимир Івасюк

Здесь есть возможность читать онлайн «Парасковія Нечаєва - Володимир Івасюк» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Жанр: Биографии и Мемуары, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Володимир Івасюк: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Володимир Івасюк»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Володимир Івасюк – непересічна особистість в українській культурі: окрім написання музики та віртуозної гри, часто cам створював тексти до пісень, а також захоплювався живописом і був професійним медиком. Його називали українським Орфеєм, буковинським Шубертом, Ікаром української пісні, керівником колективу радянських «Beatles», видатним композитором, одним із основоположників української естрадної музики… Хіба міг хтось уявити, що на піку творчого злету його не стане? Володимир Івасюк прожив 30 років, але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ.

Володимир Івасюк — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Володимир Івасюк», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Вона, на жаль, не залишила своїх спогадів про сина (крім невеликого фрагменту), бо важка хвороба не давала їй можливості зосередитись на минулому, щоб викласти думки на папір. Сидячи у великій квартирі на вулиці Маяковського в Чернівцях, мати композитора розкладала перед собою альбоми фотографій (їх було зо два десятки), у кожному – сотні світлин. І знову й знову розглядала їх. Одного разу вона сказала автору цих рядків: «Те, що я мала найдорожчого в житті, я втратила». Найдорожчим був для неї Володя.

У 1989 році Софія Іванівна була на відкритті першого Всеукраїнського фестивалю «Червона рута». При ній розпочиналося створення музею сина – вона жила в родинному помешканні майже рік разом зі своєю доглядальницею пані Євгенією. Оксана щодня навідувалася до мами. А невдовзі, хоч і важко було матері покидати рідний дім, Оксана забрала її до себе. Коли ж перед Оксаною постало питання про тривале відрядження, старша донька Галина перевезла матір у Львів. Галина «муштрувала» маму, якій під тягарем хвороби було важко ходити, ба навіть говорити, бо хвороба прогресувала. Але хіба це була муштра? Це було виявлення глибокої ніжності й любові. Галя простягала до матері руки й говорила: «Мамуся, йди до нас, ми чекаємо на тебе вечеряти!» Галя сама особисто стежила за маминою зачіскою – любила їй пофарбувати волосся, зробити манікюр.

Коли молодша Оксана повернулася з наукового відрядження з Праги, Софія Іванівна повернулася в Чернівці.

«Для нас, дітей, мама завжди була прикладом мудрості, терпіння й оптимізму… Ми мамі довіряли, і її слово було завжди дуже вагомим», – говорила в інтерв’ю Надії Тисячній Оксана Михайлівна [6] Див. Журнал «Здоров’я жінки в Україні». .

«Мама, в моєму розумінні, – насамперед ідеальна дружина й матір. Від неї я ніколи не чула злобного пліткарства, засуджування, оцієї їді плебейської… Коли вже сама стала матір’ю, то намагалася наслідувати свою маму», – зазначає Галина Михайлівна.

Природно, мамине слово мало неабияку вагу і для єдиного сина Володимира.

В повісті «Монолог перед обличчям сина» Михайло Івасюк чимало сторінок відводить спілкуванню матері з маленьким Володею, відтворює цілі діалоги між ними. Мама знала про все: і чому місяць світить, і чому жаба квакає. Мама, вона одна, могла пояснити, чому він, син учителів, не може вчитися абияк, отримувати трійки, а не п’ятірки.

Володя з 5 з половиною років почав відвідувати музичну школу, і цим здебільшого опікувався батько, навіть під диктування сина виконував домашні завдання в нотному зошиті. Навчання було успішне, хлопчик часто брав участь у найрізноманітніших концертах, зокрема, як талановитого юного скрипаля його включали в програми виступів для дорослих аудиторій. У 1958 році до рідного села Мамаївці (тоді – Новосілка) приїхав дорогий гість, предмет гордості всіх буковинців (та чи лише буковинців!) – відомий оперний співак Дмитро Гнатюк. З цієї важливої урочистої нагоди кіцманчани готували зустріч землякові – концерт, серед учасників якого мав бути й Володя Івасюк. На той час хлопчик перебував у санаторії в селі Щербинці Новоселицького району на Буковині. А Михайла Григоровича вдома не було – поїхав у відрядження. Довелося мамі самій їхати в Щербинці й домовлятися, щоб сина відпустили на концерт. Його відпустили на кілька днів.

Зустріч з Гнатюком справила на хлопчика величезне враження – вже будучи дорослим, навчаючись у Львівській консерваторії, він насмілився написати Гнатюкові листа, в якому висловив своє шанобливе ставлення до видатного співака. А з того пам’ятного концерту залишилася колективна фотографія, на якій є юний Володя разом з батьком.

Мама завжди залишалася ніби в тіні, була дуже скромною людиною, коректною, ненав’язливою, вона вміла розчинитися в любові до своїх близьких, піти на самопожертву заради них. Діти це розуміли. У 1960 році Михайло Івасюк отримує можливість поїхати до Ірпіня, в Будинок творчості письменників, щоб там попрацювати разом з редактором видавництва «Молодь» над підготовкою до друку свого першого роману «Червоні троянди». Це було можливо тільки в літні місяці, коли розпочнеться відпустка. Ситуація складна: поїздка й перебування в Будинку письменників відбувалося тільки за власний рахунок, а зарплата вчителя (у якого двоє дітей!) не найвища, хоча він і працював не лише в денній, а й у вечірній школі. Але йому пощастило з дружиною – вона була гарною, дбайливою господинею, отож гроші на поїздку Івасюки відклали. Проте ця проблема виявилася навіть не найважливішою – справа в тому, що Софія Іванівна чекала на третю дитину, яка мала народитися буквально через два місяці. (Оксана народилася 20 серпня). Тому батько вагався: їхати чи не їхати, чи такий уже важливий той роман, чи не впорається редактор сам? Однак дружина наполягла: їхати! І спокійно працювати! А вона впорається!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Володимир Івасюк»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Володимир Івасюк» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Маргарита Васюк - Кукла
Маргарита Васюк
Маргарита Васюк - Перевернутый мир
Маргарита Васюк
Володимир Ричка - Володимир Мономах
Володимир Ричка
Маргарита Васюк - Купол жизни
Маргарита Васюк
Маргарита Васюк - Убить дракона
Маргарита Васюк
Маргарита Васюк - Письмо от друга
Маргарита Васюк
Елена Васюк - Заветные желания
Елена Васюк
Маргарита Васюк - Что дальше…
Маргарита Васюк
Маргарита Васюк - Мандарины
Маргарита Васюк
Маргарита Васюк - Вторая капля
Маргарита Васюк
Отзывы о книге «Володимир Івасюк»

Обсуждение, отзывы о книге «Володимир Івасюк» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x