В останні місяці життя Микола Михайлович почав гірше почуватися. Крім неполадок із серцем, гнітила нерівність ходи. Але працював він невтомно. Одного разу, по телефону, академік Шалімов, який був його другом і учнем, сказав Миколі Михайловичу, що на світі існує лише одна серйозна біда – зустріч з онкологічним захворюванням, а решта виліковне.
«Є ще одна серйозна хвороба – старість», – відповів Амосов. В останній місяць Микола Михайлович зізнавався, що погано себе почуває, дійшовши сумного висновку: вік – це також хвороба. Вік не зачепив його розуму, він залишався, як і колись, дивовижно ясним і реалістичним.
Навесні 2002 року академік переніс інсульт, але не втратив бадьорості духу. В останній день життя, 12 грудня 2002 року він почував себе непогано, смерть прийшла несподівано. Життя вченого закінчилася від обширного інфаркту. Він не дожив до 89 років усього 6 днів.
Лідія Василівна згадувала про його останній дні:
«В останні часи Микола Михайлович погано себе почував. Дочка забрала його до себе в кардіологічний центр, він полежав 10 днів і самопочуття стало краще. Повернувся додому. Але потім знов занедужав і 11 грудня ліг до кардіоцентру. Лікар, що спостерігав за ним, періодично заходив до палати – виміряти тиск, порахувати пульс. Так і наступного дня після обіду лікар зайшов до нього: «Миколо Михайловичу, я хочу вас послухати!» Він каже: «Будь ласка». Повернувся на бік – і замовк. Назавжди… Бог послав йому легку смерть – за те, що він так багато зробив у житті». Кажуть, що праведники вмирають легко…
13 грудня, в суботу, в Києві у великому конференц-залі НАН України відбулася громадянська панахида, яка зібрала 5 тисяч осіб. На прощанні з академіком Амосовим були присутні Президент України Леонід Кучма, прем’єр-міністр Віктор Янукович, спікер Верховної Ради Володимир Литвин, члени уряду України і народні депутати. Похорон відбувся на Байковому кладовищі, де поховано багато видатних людей України.
«Якби можна почати життя спочатку, я б вибрав те саме – хірургію і на додаток – мудрування над «вічними питаннями» філософії: істина, розум, людина, суспільство, майбутнє людства», – написав М. М. Амосов в «Автобіографії».
М. М. Амосов належав до тих особливо обдарованих людей, хто завдяки цілеспрямованості та великій працьовитості за своє довге і нелегке життя зміг зробити дуже багато корисного для людей. Один з найбільших і найуспішніших хірургів; новатор, що проклав нові шляхи в хірургії легенів і серця і створив нову науку – біокібернетику; вчитель багатьох хірургів; глибокий і оригінальний мислитель, названий в Україні людиною століття; невпинний пропагандист здорового способу життя; талановитий, цікавий письменник; громадянин, захисник Вітчизни і просто хороша людина, чесна, щира, добра.
Мудрий Андре Моруа, відзначаючи близькість медицини і літератури, тонко підмітив, що «обидва вони, лікар і письменник, пристрасно цікавляться людьми; обидва вони намагаються розгадати те, що заховано за оманливою зовнішністю. Обидва забувають про себе і про власне життя, вдивляючись у життя інших». Це висловлювання повною мірою стосується і Миколи Михайловича Амосова.
Список використаної літератури
Амосов Н. М. Голоса времен. – М.: Вагриус, 1999.
Амосов Н. М. Здоровье и счастье ребенка. – М.: «Знание», 1979.
Амосов Н. М. Искусственный разум. – К., 1969.
Амосов Н. М. Моделирование мышления и психики. – К., 1965.
Амосов Н. М. Мысли и сердце: Повесть. – М.: Мол. гвардия, 1976.
Амосов Н. М. Раздумья о здоровье. – М.: Мол. гвардия, 1978.
Амосов Н. М. Регуляция жизненных функций и кибернетика. – К., 1964.
Амосов Н. М. Философские проблемы медицины. – К., 1969.
Деятели отечественной хирургии. – Пятигорск, 1998.
Крупнейшие хирурги России. – Пятигорск, 1997.
Осовский Е. Г. Н. М. Амосов // Имена вологжан в науке и технике: сб. – Сев. – Зап. кн. изд-во, 1968.
Трахтенберг И., Виленский Ю. Не потерять себя перед концом. Слово о незабвенном старшем друге // Зеркало недели. – 2002. – № 49 (424). – 2-27 дек.
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу