Федор Турченко - Микола Міхновський - Життя і Слово

Вибір Івана Івановича Міхновського виявився напрочуд вдалим. Турівка вже тоді була великим селом з багатою історією. Її назва вперше згадується в історичних джерелах за 1640 р. Село потопало в оточенні мальовничої української природи, навколо були луки, ліси, неподалік текла річка Перевод, що впадала в Удай, притоку Сули. У цьому селі Іван Міхновський прослужив парафіяльним священиком майже 50 років, остаточно звільнившись на заслужений відпочинок на початку 1890–х рр. Не виїжджаючи часто з Турівки, Іван Міхновський разом з тим не залишився на периферії громадсько–політичного життя України. Спілкування з віруючими давало йому змогу постійно тримати руку на пульсі настроїв селянства. Як людина освічена, Міхновський мав змогу одержувати інформацію про події в Україні з періодичної преси та книг. Нарешті, у Турівці доля звела його з видатними людьми тодішньої України, які справили особливо глибокий вплив на формування світогляду.

Перш за все — це місцевий поміщик Микола Андрійович Маркевич. Його предки належали до козацько–старшинського роду Маркевичів. Турівка була передана їм у 1714 р. гетьманом Іваном Скоропадським. Переходячи від батька до сина, у 1832 р. це село дісталося М.А. Маркевичу, відомому українському історику, етнографу, поету, музиканту. За оцінкою історика Олександра Оглоблина, це був один з «найкультурніших людей тогочасної України» [24] Оглоблин О. Студії з історії України. Статті і джерельні матеріали. — Нью–Йорк; Київ; Торонто, 1995. — С. 67. .

1831 р. Маркевич видав у Москві «Украинские мелодии», де у віршах російською мовою оспівував героїчне минуле України. Від поезії він перейшов до історії та у 1842–1843 рр. видав п'ятитомну «Историю Малороссии». Ця книга, написана під впливом «Історії Русів» (тоді ще неопублікованої) і проникнута духом українського патріотизму, справила неабиякий вплив на сучасників, зокрема Тараса Шевченка.

Із Тарасом Шевченком Маркевич підтримував приятельські стосунки, вперше зустрівшись з ним ще 1839 р. у Петербурзі [25] Т.Г. Шевченко. Біографія. — К, 1984. — С. 64. . У квітні 1840 р. Микола Маркевич у своєму щоденнику записав, що якийсь критик Кукельник «критиковал Шевченка, уверял, что направление его "Кобзаря" вредно и опасно» [26] Там само. — С. 69. . Пізніше поет присвятив Маркевичу вірш «Бандуристе, орле сизий».

Дослідники біографії Тараса Шевченка констатують досить часті контакти поета та історика у наступні роки. У листі із заслання 1857 р. до сина Миколи Маркевича Андрія Тарас Шевченко писав: «З батьком твоїм, друже мій, ми були колись великі приятелі і стрічалися з ним не в одній Качанівці» [27] Шевченко Т. Твори. — Т. 10. — Чикаго, 1960. — С. 156. . Місцем зустрічей був і маєток Маркевича в Турівці. В академічній біографії Тараса Шевченка вказано, що «у його маєтку в с. Турівка він також бував» [28] Т.Г. Шевченко. Біографія. — С. 97. . Остання зустріч, датована початком 1844 р., називається гіпотетичною: «Очевидно, побував Шевченко і в маєтку самого Маркевича в с. Турівка» [29] Там само. — С. 108. .

Крім Тараса Шевченка, Миколу Маркевича в його маєтку відвідував відомий російський офортист, гравер і художник Лев Жемчужніков. Він продовжив започатковану 1844 р. Шевченком серію «Живописна Україна», що подавала українські краєвиди, видатні події з історії України, картини з народного побуту. Зусиллями Жемчужнікова серія «Живописна Україна» була видана у 1861–1862 рр. як додаток до журналу «Основа». Жемчужніков був у дружніх стосунках з передовими представниками української культури, у тому числі із Шевченком, коли той перебував у Петербурзі. В Україні Лев Жемчужніков жив у 1852–1856 рр. Саме на ці роки припадає його спілкування з Маркевичем і відвідини Турівки [30] Енциклопедія Українознавства. — Т. 2. — Перевидання в Україні. — Львів, 1993. — С. 668–669. .

Щоб завершити характеристику духовної атмосфери у Турівці часів Миколи Маркевича, зазначимо, що на його кошт і під його художнім керівництвом у маєтку діяв вертепний театр. Це означає, що загальний тонус культурного життя в Турівці був досить високий – театр без глядачів, здатних сприймати мистецтво, не можливий. Цими глядачами були не лише члени поміщицької сім'ї, гості із сусідніх маєтків і нечисленні освічені жителі села. На спектаклі запрошувалися близькі та друзі Миколи Маркевича з Києва, Чернігова, Полтави та інших міст. Цілком можливо, вистави вертепного театру в Турівці, зазначається в «Біографії» Тараса Шевченка, міг бачити поет [31] Т.Г. Шевченко. Біографія. — С. 142. .