Богдан Казанівський - Шляхом «Леґенди»

Коли директор пішов до своєї канцелярії, панна Ліда Метельська перша заговорила до мене:

– Богдане, добре що ти прийшов. Ти нам скажеш свої припущення щодо подій останньої ночі. Бо пан маґістер Іван Костюк думає, що підпали і все інше – це польська провокація, щоб підготовити ґрунт до арештування свідомого елементу серед українців. Свої припущення обґрунтовує пан маґістер Костюк тим, що в повіті був спокій і взагалі не помічались якісь значні дії ОУН, може, в околиці взагалі немає організації, а якщо є, то слабо зорганізована. Ми, – продовжувала панна Ліда – маючи на увазі ще інж. Романа Пачовського і Льоня Маркова, – думаємо, що це робота Організації.

Тяжко було мені в тій справі забирати слово, але годі було мовчати, тож я почав:

– Чи ОУН існує в повіті, чи ні, того я не знаю. Але як мені оповідав вранці Льоньо, акція була поважна і боляче вдарила поляків. Палити двір, демолювати колонію – це не те, що підкинути поліцією якісь летючки і з тієї причини повести арешти. Гадаю, що акцію провели українці, які вже мають досить тих насланих колоністів. Та врешті, чи можна дозволити на віддачу всіх посілостей полякам? Нарід відчуває смертельну загрозу для свого існування на власній землі, тому теж відповідно борониться.

– Бачите, магістре, – раділа Ліда, – я мала більше рації, коди відкидала ваші припущення щодо польської провокації.

Виходить, що ви не можете повірити в силу нашого народу й боротьби за свої права.

– Того я не кажу, – оправдувався мґр Костюк, – тільки думаю, що ціла справа принесе багато нових жертв,

– Тоді заходить питання: чи є взагалі можливість здобути щось без жертв і труду? – таким ствердженням закрив дискусію інж. Роман Пачовський, бо саме в той час увійшов до канцелярії мовчазний дир. Маланяк. На обличчі у нього малювалася турбота за долю Союзу на випадок арештування когось із працівників. Поява директора загнала кожного на своє місце до нормальної праці.

7. УВ'ЯЗНЕННЯ

Передбачення тодішнього обласного провідника Івана Климова-Мармаша, або Куліби (псевда того часу Івана Климова) вповні справдилися. Арештування в повіті почалися з першого дня. Зв'язковий від Миколи Свистуна доносив відомості з повіту. До Радехова приїхали підкріплення поліції з Камінки Струмілової, політичний відділ поліції із Золочева й були вістки, що виїжджає поліційна школа з Мостів Великих.

Справді, арештування були масові. Під станицю поліції привозили все більше арештованих. Я самий мав змогу бачити із Союзу, що діється коло тієї станиці. Після праці я ввесь час, аж поза північ, обсервував поліцію через невелике віконце з коридора Союзу.

Я бачив в'язнів із закутими руками, яких поліцисти переводили через кімнати на допити. Вночі крик і стогін тортурованих виразно доносився до моїх ух. Мені мороз пішов поза шкірою, коли один поліцист ніс розжарене вугілля.

«Невже ж вогнем припікатимуть?» – настирливо кружляла в мене думка. Я просив Бога, щоб дав сил районовому Дубенкові витримати найтяжчі тортури й не заломитися. Від його зізнань залежали дальші арешти провідних членів.

Це єдиний районовий провідник із села Середпільці, якого арештували цього дня. Я потішав себе, що поліція не знайде жодних компромітуючих матеріялів у провідних членів, тож акція матиме характер стихійної, відрухової дії населення. Та це тільки було моє бажання, бо вже в той час поліція була на слідах ОУН.

Третього дня після акції, вранці я під вимовкою, що хочу купити панні Ліді Метельській сніданок у місті, вийшов із Союзу. По дорозі купив булку й пішов просто на зв'язковий пункт до Миколи Свистуна, який провадив ґалянтерійну крамницю в місті.

У крамниці я зразу казав замовити мені якийсь матеріял на убрання з фабрики в Бельську (це для алібі), купив якусь дрібничку й уважно слухав звітування Миколи Свистуна про стан у повіті.

– Акція відбулася теж в означеному часі в Щуровичах за точним пляном, – оповідав мені Микола. – Арештовано більшу кількість осіб в околицях відбутих акцій, в тому двох районових провідників: Дубенка й Лиса із Щурович. У Дубенка поліція забрала якісь писані матеріяли, що їх він сховав у подвійному дні шухляди від машини до шиття. Після побіжних обрахунків, арештовано понад сто осіб, в тому біля двадцяти членів ОУН. Всі дані до вчорашнього вечора.

– Виходить, що Дубенко організаційних матеріялів не спалив, як було в наказі? – з великою прикрістю висловив я свій здогад. – Бо які ж матеріяли, як не організаційні, міг тримати у сховку Дубенко?