Соломон Ґольдельман: Жидівська національна автономія в Україні 1917-1920

II. Закон про відновлення національно-персональної автономії .

Закон колишнього гетьманського уряду, від 9 липня 1918 року «про відміну закону 9 січня 1918 року про національно-персональну автономію й про скасування національних Міністерств» (Державний Вісник, 1918 р., ч. 23) скасовано:

Підписали Голова Ради Народних Міністрів В. Чеховський і Державний Секретар М. Корчинський.

«Жидівська автономія і Національний Секретаріят» (ідиш), Звіт Національного Секретаріяту, Київ 1920, стор. 42/43. А. Ревуцький, Спомини жидівського міністра (ідиш), стор. 42.

Слід зазначити, що також у деклярації було відразу на її початку згадане відновлення закону про національно-персональну автономію, «що забезпечує право кожної нації на вільне життя». Винниченко, вказаний твір, т. III, стор. 168.

Винниченко, вказаний твір, т. III, стор. 135.

Там же, стор. 134/135.

Винниченко , вказаний твір, т. III, стор. 201. Очевидна річ, що це все діялось у добу, коли Винниченко очолював Директорію. С. Ґ.

Ревуцький, вказаний твір, стор. 67.

Там же, стор. 69.

Автор цих рядків, який керував у добу Центральної Ради двома департаментами міністерства праці, подався, негайно після перейняття цього міністерства гетьманським міністром Ваґнером, до димісії, на знак протесту проти перевороту. Коли він потім довідався, що всі українські службовці, як його міністерства, так усіх останніх, залишилися служити новому режимові, він мусів прийти до висновку, що своїм демонстративним кроком він власне лише «пошився в дурні».

Зільберфарб, вказаний твір, стор. 69.

Зільберфарбі, вказаний твір, стор. 57.

Ревуцький , вказаний твір, стор. 41/42.

Ревуцький , вказаний твір, стор. 69.

«Жидівська автономія і Національний Секретаріят на Україні», вказаний твір, стор. 39; все оповідання ведеться тут виключно за цим офіційним звітом Національного Секретаріяту.

«Жидівська автономія й Національний Секретаріят», вказаний твір, стор. 40, 41, 45, 47.

Автор цих рядків, який включився тоді до праці уряду як віце-міністер народного господарства й також брав участь у деяких з цих державних нарад, займав протилежну позицію щодо сподівань на можливість порозуміння з Москвою, твердо переконаний, що більшовикам не можна ні в чому довіряти, та що вони розуміють лише мову сили.

Ревуцький, вказаний твір, стор. 191/193.

Ревуцький, вказаний твір, стор. 175.

Ревуцький , вказаний твір, стор. 234/35.

Ревуцький, вказаний твір, стор. 314/315.

А. Ґумінер: «Глава України» (ідиш), Вільно 1921.

Українська кіннота, яка вступила у Кам’янець, учинила там регулярний погром із вбивствами й грабунком, при чому першою жертвою був старий жид, який вийшов назустріч українцям, щоб маніфестувати тим свою радість з нагоди втечі від більшовиків.

«Бунд» і «Об'єднані соціялісти» в районі злилися і нова організація називалася «Об'єднаний Бунд».

Л. Ґуліпер, вкаїзаний твір, стор. 84, 91, 92, 93, 94, 96, 97, 98. Ми навели таку довгу цитату з книги Ґумінера, тому що автор ставився з великим застереженням до національних українських прагнень, а разом з тим мав можливість близько стежити за подіями аж до 1921 р. Його свідоцтво тому особливо характерне.

Ґулінер, вказаний твір, стор. 10.

Ґулінер, вказаний твір, стор. 123.

Ґулінер, вказаний твір, стор. 136, 137, 139, 140, 142, 143, 146.