Данило Шумук - За східнім обрієм [Спомини про пережите]

«Краще ви, пане капітане, скажіть як би ми це зробили?» «Я сказав би: — Хахли, відійдіть праворуч! І тоді з того полку залишилось би приблизно стільки, скільки тепер відійшло». Ту пропозицію взяли ніби за жарт, а все ж таки провели її в життя.

— І що ви думаєте! — сказав Ступницький. — Увесь полк, не вагаючись, виступив наперед, а тоді повернув праворуч. Залишилось на місці всього декілька солдатів. Настрій у нас зразу піднісся, відтоді все пішло як по маслу. Із українців сформували українські полки, а решту відпустили, — сказав Ступницький.

— А все ж таки зараз наша самосвідомість вища значно, — сказав я.

— Так, це правда, самосвідомість вища, але будь-яких шансів на перемогу, менше набагато, ніж тоді, — сумно сказав Ступницький.

— А чому саме менше шансів?

— А тому, що тоді наші вороги більшовики починали з нічого так, як і ми. На Україні вони були незрівняно слабші від нас. І тоді за кордоном нас визнавали нарівні з більшовиками. Центральна Рада містилася в столиці, ми контролювали майже всю Україну. А зараз ми в порівнянні з тими часами — ніщо! Нас ніхто не визнав, на нас ніхто не зважає. У найкращі часи ми контролювали життя тільки однієї Волині і частково Галичини. І то тільки села, коли не брати такі районні центри як Колки та Камінь-Каширський. Росія має сильних союзників і по стороні Росії воює незрівняно більше українців, ніж у відділах УПА. І ті українці знають уже, що вони українці, а не якісь хахли, але це не перешкоджає їм винищувати нас, як підсобників німецького фашизму. ОУН у свій час дуже наївно Німеччину вважала своєю союзницею і це лягло плямою на увесь цей рух, — сказав Ступницький.

— Якщо вони на Україні були слабші і починали з нічого, як і Центральна Рада, то чому саме Центральна Рада не перемогла їх?

— По-перше, тому, що на наші землі прийшли чорні сили Муравйова з Росії. А, по-друге, — тому, що наш нарід ще не державницький нарід. Ми ще не вміємо по-державницькому мислити. Ми не вміємо наші соціяльні інтереси поєднувати з державними. Центральна Рада вважала себе неправомочною розв'язувати наболілі соціяльні питання, як, приміром, земельне питаня та цілий ряд інших. І юридично це було вірно. Такі питання вирішують після завершення боротьби парляменти, вибрані народом. Але наш народ не розумів того, що найважливіше своя незалежна держава, а все останнє — це внутрішні питання всього народу, які вирішуються в рамках своєї держави в мирних обставинах. Ленін, натомість, все це вміло використав. Він без усякого парляменту розкидав кличі з усіх наболілих питань. Ось, приміром, кличем — «Грабуй награблене!» — він мобілізував до боротьби всю чернь, лихотерію, а кличем — «Земля селянам, — а фабрики й заводи — робочим!» — мобілізував до боротьби селян і робітників. Він просто говорив: «Беріть самі, це все ваше, тільки допоможіть нам взяти владу в свої руки!» Отже лихотерія, воюючи за більшовиків, воювала за безвладну можливість грабувати. Малоземельні селяни, воюючи за більшовиків, воювали за землю без викупу. А робітники, воюючи за більшовиків — воювали за власність на фабрики й заводи та за прибутки від них. А боротьба за українську незалежну державу була для нашого громадянина якимось абстрактним поняттям. Він не знав, що саме це йому дає і взагалі чи йому від того буде легше, як Україна стане незалежною державою. Довговікова неволя придушила найсвятіші духовні почуття незалежности, а на їх місце розвинула низькі утилітарні інтереси. Ото ж Центральна Рада не змогла знайти повного контакту зі своїм народом. Для Центральної Ради питання державності було основним питанням. А для громади основним були їх утилітарні інтереси. Ото ж саме цей розрив між народом та його урядом Ленін блискуче збагнув. Для Леніна, як і для Центральної Ради, основним було здобуття влади і встановлення свого державного ладу, але він це вміло поєднав з інтересами не тільки робітників та селян Росії, а й інтересами всіх народів російської імперії. Він завжди кидав такі кличі, які допомагали йому залучити до боротьби за свою владу якнайбільше народу. А здобувши владу, більшовики з бігом часу, все поставили на свої місця так, як вони того хотіли. Влада була вже в їх руках, і тоді вони вирішували долю селян і робітників самі, як їм хотілось. Воля кожного більшовика була законом для всіх безпартійних. У період громадянської війни вони говорили — «Беріть панську землю, беріть заводи — це все ваше», а після війни слова «це все ваше» підмінили словами — «це все наше» і почали віднімати від тих же самих селян все надбане ними за період НЕП-у, у тих самих селян, що завоювали їм владу. Ось у тому шахрайстві таїться вся «геніяльність» Леніна і його партії. А М. Грушевський на таке шахрайство був нездатний, і тому програв, — піднесено скінчив Ступницький.