Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Уся складність втілення тієї простої, врешті-решт, позиції полягає в тому — як Ти глибоко і слушно зауважив, — що наша свідомість, будучи сама витвором «міжособистісним», належить до тієї третьої реальності; мова, котра, як і все решта, постала внаслідок копуляції індивідів, не надається для висловлювання направду індивідуальних сенсів — вона є знаряддям тиранії, навіть якщо нам здається, що вона робить нас вільними. Це зумовлює конечність відступу в отій критиці дійсності ще на крок, а це означає, що я не тільки мушу атакувати світ, а й водночас мушу атакувати себе — кепкувати зі світу й кепкувати із себе, жартуна — адже й постава моя не є остаточно поставою вільної людини, радше раба, котрий засуджує себе самого, як чуже творіння. Є в тому момент абсолютного сорому, страху, комізму й осуду. Але тому також «безформність» не є для мене нічим позитивним ані визвольним — то лише катастрофа зіткнення двох рацій, кожна з яких суверенна. «Незрілість» є поняттям суто негативним. Єдиний позитивний висновок, який можна виснувати з Ферд ., — це потреба дистанції та певної обережності у ставленні до форми (й культури), потреба маневру тими витворами із цілковитим відчуттям їхньої іншості.

Як бачиш, тому Твоя стаття майже повністю збігається з моїми поглядами в цьому питанні, а головна відмінність полягає в тому, що те, що Ти вважаєш не цілком окресленою (в мене) стихією незрілості, я визначаю на ґрунті антиномії приватних і групових сенсів нашого я. Є в ній багато чудових і глибоких місць, і я дивуюся, що Ти від неї відмагаєшся. Шкода, що стаття не написана доступніше для широкої аудиторії з точки зору стилю. Поправки Ґридза пішли їй на користь [491]. Я написав такого розлогого листа, що вже не маю сили обговорювати поточні справи.

Що стосується Твого Месії [492], то мені важко щось сказати, позаяк я не знаю цього твору навіть у його загальних рисах — якщо він дає Тобі можливість відсвіжитися, то тим краще! Той постулат важливий не з огляду на Твоє мистецтво, а на Тебе самого — з психічної точки зору.

Сердечно обіймаю.

Твій В. Ґ .

[19 VII 1938]

Любий Бруно,

я дуже шкодую, що ми розминулися; я сподівався, що Ти виїдеш наступного дня, як оце Ти мені спершу сказав, і не змістив собі термінів у зв'язку з ремонтом будинку моєї матері у Варшаві. Сандауер дуже побивається, що не зустрівся з Тобою. Він робить перші кроки в тутешніх редакціях, але мушу сказати, що справа набагато складніша, ніж я думав. Знаю, що Ти мене правильно зрозумієш, тож можу Тобі сказати, що в ньому є багато вкрай дражливих дрібниць, і він, на жаль, належить до єврейського типу in minus ; фізично він виглядає мало не карикатурою на юдея, так само і з точки зору товариської та духовної культури йому притаманні чимало єврейських рис найгіршого ґатунку, майже маломістечкових. Це не разило мене в Закопаному, але разить тепер, і я припускаю, що й Ти також зауважуєш це в ньому, хоча, можливо, це Тебе менше разить, зважаючи, що, попри всю свою шляхетність, Ти належиш до однієї з ним раси, і може краще розумієш самі підстави його індивідуальності. Пишу Тобі про це власне тому, що Ти не маєш у собі жодної з тих дражливих дрібничок, притаманних деяким Твоїм землякам. Вистачить того, що спілкування з ним є для мене доволі складним завданням, і я не знаю, як він тут асимілюється. Звичайно, я намагаюся допомогти йому і ввести його до мого невеликого світу, зважаючи на його істотні достоїнства. Але ці достоїнства не такі вже й фантастичні, вони зводяться до високого інтелекту та здібностей, проте культура не конче найкраща, і бракує певної широти, розмаху, польоту, шляхетності, властивих людям ширшого покрою. Якщо він зуміє вдосконалитися в цьому плані, то стане постаттю, а в іншому разі буде одним із тих чергових мудрагелів, яких греблю гати. Те саме стосується його стилю, який мені з першої миті не сподобався, бо занадто логічний, талмудичний, математичний, сухий… Я концентруюся тут на його вадах, оминаючи переваги.

Чи Ти вже написав до «Wiadomości»? Я написав, але ще не віддав. Фінансові справи та романтична й далі мене не відпускають, отож мені залишається мало часу на інші речі. Шкода, що ми не побачилися, бо я хотів би обговорити кілька справ, а в листі не варто. Будь ласка, не пиши до Сандауера про підняті тут теми. Бувай…

В. Ґ.

[X 1938]

Любий Бруно,

відразу ж після отримання Твого листа я зв'язався із Чарським [493]і прочитав йому Твою заяву. Чарський відповів, що надрукує це, але муситиме зі свого боку додати спростування, що редакція стала жертвою шахрайства із боку Гаардт [494], оскільки із заяви не ясно, хто скоїв махінацію. Таким чином, справа набула би більш серйозного обороту, а позаяк із Твоїх листів видно, що Ти не маєш певності, чи Гаардт і справді цілком позбавлена козирів, я не міг узяти того на свій страх і ризик. Тож я сказав, що пораджу Тобі поки що утриматися від того спростування, але переконав його, що якби преса вчепилася до тієї статті, він заздалегідь згодився б на повне й детальне розкриття Тобою усієї тієї афери в «Tygodniku», і в цьому дусі збирався Тобі написати. Зрештою, та угода аж ніяк не виключає інших рішень із Твого боку, позаяк я зазначив, що можу у кращому разі порадити Тобі, а Ти, звісно, вирішуєш сам. Чарський збентежений і, звичайно ж, візьме Твоє спростування, однак я б Тобі радив [запропонувати] таку редакцію, яка б не вимагала дописок з їхнього боку і виразно показувала, що текст був сфальшований там, де йшлося про мистецтво. Я збираюся приватно поінформувати Ґридза і (через Страшевича [495]) «Prosto z mostu», як стоять справи, щоб уникнути коментарів в оглядах преси.