Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Бруно, прошу Тебе, голову вгору, попри все, прецінь таки варто жити, правда ж?

Надсилаю Тобі стільки сердечності й ніжності, щоб Тобі того вистачило для подолання Твого стану.

Чекаю на новини.

Рома

23 VI 1938

Дорогий Бруно!

Вже кілька днів я знаю, що Твоє клопотання про отримання іноземної валюти було відхилене. Я не написала Тобі одразу ж, бо намагалася побачитись із заступником голови валютної комісії Др. Червінським, котрий заявив мені, що, хоча тими туристичними питаннями зовсім не займається, проте має таке враження, що Твоє клопотання було погано вмотивоване, щоб Ти ще раз написав прохання, в якому начебто є рубрика «мета поїздки», і щоб Ти написав, що влаштовуєш у Парижі виставку своїх малюнків, і щоб це клопотання Ти підтримав посвідкою Сп. Письменників або Художників, — і він вважає, що тоді з усією певністю воно буде задоволене. Я просила, щоб Ти принаймні потелефонував, він відмовився, вважаючи, що це зайве. Позаяк я всього лише співробітниця його бюро (директор пополудневої посади), то вже більше не могла просити й наполягати.

Не слід турбуватися, що справа так затримується, але й так до 5, чи навіть довше, французьких віз не видають через приїзд до Парижа англійської королівської пари. Мені дуже прикро, що я так мало можу зробити для Тебе, але прошу, повір, що похід до мого директора, котрий відмовив у видачі валюти навіть хворій матері колеги, коштував мені великих зусиль.

Ти питаєш мене майже в кожному листі, чому я так мало пишу про себе. Отож, я не маю від тієї миті контакту з Тобою, бо знаю, що Ти весь налаштований на Париж (я це чудово розумію), а я вся в роздумах про всеньке своє життя. І до всього того повсякденні клопоти. Стеф [478]складає іспити до державної гімназії. Позаяк він закінчив початкову школу з не надто добрим атестатом, а до того ж ледве-ледве склав письмові іспити, його не звільнили від жодного усного іспиту, які він матиме в суботу. Я й не уявляла, що це мене так нервуватиме. Виїжджаю на серпень до Криниці. Залежно від Твоїх планів, може, однак, побачимося наприкінці серпня.

Бруно, прошу, вір мені, що якби Ти був тут поблизу від мене — я зуміла би Тобі все сказати, але писати на таку відстань важко! Вибач.

Напиши, що Ти вирішив.

Сердечно Тебе вітаю.

Рома

Дорогий Бруно,

на звістку про покращення Твого самопочуття мені із серця спала величезна каменюка. Аби лише це просвітлення було тривалим. Мабуть, воно пов'язане з настанням зими, оскільки фізична основа цих симптомів у світлі мого досвіду безсумнівна. Ти тепер перебуваєш у добрій ситуації, бо здолав погану смугу й маєш шанси на добру. Мусиш узятися до роботи — до якихось зовсім нових праць, які б відірвали Тебе від минулого і скерували в майбутнє.

Мені також ведеться ліпше, покращало. Тут гарна погода. Зі знайомих нікого, окрім п. Влодарської, з котрою я часто бачуся. Байдикую.

На жаль, із Твоєю статтею [480]сталося те, що я й передбачав. Усупереч тому, що Ти пишеш, я вважаю це серйозним ударом для Фердидурке . Боюся, що «Tygodnik» [481]також того не опублікує — прецінь то би зайняло там зо три шпальти! Залишаються ще «Sygnały», але навіть квітневий «Skamander» був би кращий, бо то поважніше видання. Мені здається, що було б неважко змінити деякі звороти, надаючи цій статті актуального характеру. Ти надто оптимістично оцінюєш ситуацію Фердидурке й мою.

Із Сандауером [482]я далі листуюся, може, вдасться його переправити до Варшави.

Обіймаю,

В. Ґ.

[Закопане, початок січня 1938]

Дорогий Бруно,

я дуже тішуся, що моя пропозиція здається Тобі не позбавленою практичного значення. Звісно, немає мови про те, щоб Ти мусив «навертатися» і взагалі накидати собі догматичний бік Католицтва. Якщо б це колись прийшло саме собою, тим краще для Тебе, і маю враження, що Ти не такий уже далекий від цього, хоч як би це на позір здавалося, однак поки що йдеться лише про те, щоб ти пов'язався із цієї течією, обміркував можливість духовного і мистецького використання ідей та людей тієї сфери, знайшовся в цьому — що зовсім не є маячнею, зваживши, що тільки ця етика і ця концепція дійсності насправді перебувають у згоді з потребами Твоєї натури. Твоя лагідність, містицизм, сублімація, життєва слабкість, споглядальні схильності (якщо обмежитися найпростішими речами), — все те прирікає Тебе на цей духовний напрямок, на християнство, і я майже певен, що всупереч навіть інтелектуальному чи іншому спротиву Твоя натура погодиться з самою атмосферою [483]. Це напрямок, який перетворює на силу власне ті слабкості, які Тебе пригнічують, і тому мав би відповідати Твоїм потребам. Проте, якби Твоє перебування у Лясках [484]мало б залишитися без жодного наслідку, ніхто до Тебе за це не матиме претензії. Зрештою, я не припускаю, щоб тиждень чи два, там проведені, могли рішучим чином вплинути на Твої наміри, я радше ставлюся до цього як до пов'язання, певного психічного імпульсу.