Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

У листах Шульца до Гальперн, поруч із літературними питаннями, які той часто піднімав, зустрічаючи з її боку відгук і розуміння, чимало місця посідають різні прохання — чи то йдеться про допомогу в отриманні паспорта, коли він мав їхати до Франції, чи про запит до міністерства у зв'язку з арештом за кордоном колишнього Шульцового учня, чи про участь у пошуках роботи у Варшаві, шлюб у Катовицях тощо. Відома своїм ентузіазмом, коли треба було допомогти словом і дією, Романа Гальперн радила, інформувала, подавала запити, залагоджувала різні справи, не ухиляючись від участі в жодній зі справ, із якими звертався до неї безпорадний дрогобичанин.

Знайомство і листування тривали понад три роки; Шульц відвідував свого друга та повірницю у Варшаві, в її помешканні по вулиці Фоша, 6, а пізніше — від 1938 року — на Ясній, 17, де висіло кільканадцять її портретів, виконаних Віткевичем.

Під час нацистської окупації Гальперн опинилася у Варшавському ґето, після першої великої операції винищення в липні 1942 року втекла звідти, незабаром після втечі сина Стефана, котрого згодом умістила в інтернат сільськогосподарської школи неподалік Кельце. Сама вона перебралася до Кракова, де — добре володіючи німецькою, французькою, англійською, російською мовами та стенографією — під іменем Яніни Соколовської (таке прізвище фігурувало в її фальшивих документах) влаштувалася на роботу в німецьку імпортно-експортну компанію.

У вересні 1944 року, кажуть, упізнана знайомою, переселенкою з Варшави, була нею видана ґестапо. Заарештована, ув'язнена в тюрмі на Монтелюпіх, до самої смерті — як розповідали жінки з тієї ж камери, — попри важкі, майже безперервні допити, не визнала свого «неарійського» походження. Встигла ще передати синові прощальну записку і загинула незадовго до звільнення Кракова, розстріляна ґестапо.

Листи Шульца до Романи Гальперн складають найбільший вцілілий епістолярний комплекс. Вони збереглися у варшавському помешканні по вул. Ясній, 17, яке — після переїзду Гальперн до ґето — зайняла її знайома. Цей будинок, який існує й досі, не згорів під час Варшавського Повстання і, хоч як дивно, не був підпалений німцями після поразки Повстання. Після визволення Варшави в покинутому помешканні були знайдені розсипані на підлозі листи Шульца.

Вони перейшли у володіння доктора Стівена Дж. Говарда (таке ім'я тепер має син адресатки листів), котрий мешкає у Сполучених Штатах. Доктор Говард надав мені доступ до них (у формі фотокопій) у 1961 році, а пізніше переказав їх до колекції Музею літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві.

Див. примітку 3 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 22) .

Див. примітку 6 в листах до Арнольда Шпета (у електронній версії — прим. 58) .

Йдеться про Тадеуша Штурм де Штрема — див. біографію у примітках до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 523) .

Ось один із офіційних листів, які стосуються цього питання:

«Дирекція Державної гімназії

ім. короля Владислава Яґелла

у Дрогобичі

20 березня 1936

№ 284/36

Справа: П. Бруно Шульц —

заява про вихід із

юдейського віросповідання

До Кураторії Львівського Шкільного Округу у Львові (Управління Кадрів)

Пан Бруно Шульц, постійний учитель тут.[ешнього] Закладу, представив Дирекції засвідчення, вміщене на його свідоцтві про народження, що він заявив про вихід з юдейського віросповідання. (Копія цього засвідчення додається).

На запитання директора, як слід розуміти це засвідчення, він відповів, що тепер, заявивши про свій вихід з юдейського віросповідання, ніде не зголошується до жодної іншої релігійної спільноти, бо вважає себе «п о з а к о н ф е с і й н и м».

Дирекція, повідомляючи про це, просить роз'яснити, чи у зв'язку з тим фактом, що п. Бруно Шульц вийшов з юдейського віросповідання і в даний час вважає себе позаконфесійним, слід вимагати від нього принесення службової присяги за текстом, який міститься в обіжнику Кураторії Л.Ш.О. від 24 квітня 1935 р. […].

Директор

Тадеуш Каньовський

Див. примітку 9 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 76) .

Див. лист Шульца № 77.

Пенсіонер ( Emeryt ) — твір, що увійшов до складу збірки Санаторій під клепсидрою . Першодрук із шістьма ілюстраціями Шульца в «Wiadomościach Literackich», 1935, № 51–52.