Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Див. примітку 15 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 82) .

Див. примітку 2 в листах до Вацлава Чарського (у електронній версії — прим. 192) .

Йдеться про Процес Кафки. (Див. примітку 7 в листах до редакції «Sygnałów» (у електронній версії — прим. 181) ).

Див. примітку 23 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 42) .

Дві графічні роботи в техніці clichés-verre, які збереглися в колекції Казимира Трухановського. (Див. примітку 5 в листах до Остапа Ортвіна (у електронній версії — прим. 12) ).

Уривок Процесу Кафки під назвою В адвоката з'явився в «Tygodniku Ilustrowanym» 1936, № 8—9.

Батько та Аделя — малюнок олівцем, що зберігся в колекції Казимира Трухановського.

Радше, однак, віддертої адресатом незадовго перед подачею для публікації (на що вказувала свіжість краю розриву, помітна під час розглядання крізь лупу) від листа, не наданого для публікації.

Епізод із першого розділу роману Трухановського Змова Деміургів , розпочатого за кілька років до війни, завершеного та опублікованого в 1947 році.

Гості ( Goście ) — новела, що увійшла до першої книжки Трухановського Вулиця Всіх Святих (1937).

У 1936 році в Дрогобичі помер від раку Емануель Пільпель (народився близько 1893 року), син відомого дрогобицького книготорговця Якуба, колишній однокласник і давній друг Бруно Шульца. У книгарні його батька Шульц зустрічався з самим Емануелем (його також кликали Мундеком), Станіславом Вайнґартеном (убитий гітлерівцями навесні 1943 року у Дрогобичі) та з Міхалом Хаєсом. Вони сперечались у дружньому колі про мистецтво, а багата книгозбірня Пільпелів була важливим джерелом всебічних знань молодого Бруно — як у галузі світової літератури, так і в царині філософії, психології, естетики та історії мистецтва.

Кароль Іжиковський — див. примітку 11 в листах до Остапа Ортвіна (у електронній версії — прим. 18) .

Йдеться про Санаторій під клепсидрою .

Повість Весна . (Див. примітку 22 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 89) ).

Вітольд Ґомбрович (1904—1969) — польський прозаїк, драматург і есеїст. До війни видав у Польщі збірку оповідань Спогади періоду дозрівання ( Pamiętnik z okresu dojrzewania ), п'єсу Івонна, принцеса Бургундська ( Iwona, księżniczka Burgunda ), роман Фердидурке ( Ferdydurke ), від 1939 року мешкав у еміграції в Аргентині. Опублікував романи Транс-Атлантик ( Trans-Atlantyk ), Порнографія ( Pornografia ), Космос ( Kosmos ), п'єси Шлюб ( Ślub ) і Оперетка ( Operetka ), нотатки й міркування Щоденник ( Dziennik ), збірку оповідань Бакакай ( Bakakaj ), переважно зі Спогадів періоду дозрівання . Помер у Франції.

Це репліка Шульца в наче-листуванні (йдеться про стилізацію під листування, оскільки це був обмін текстами на сторінках газети) між ним і Ґомбровичем, яке було започатковане з ініціативи редактора щомісячного журналу «Studio» Боґуслава Кучинського, опублікована в «Studio» 1936, № 7.

Анджей Плешневич (1909—1945) — польський літературний критик і есеїст, вивчав історію у професора Марцелія Гандельсмана у Варшавському університеті. В 1930-х роках і до початку війни співпрацював зі щоквартальним часописом «Verbum», органом групи католицьких інтелектуалів. На його шпальтах оприлюднив дослідження про поетичну творчість Єжи Ліберта (1935), цей нарис був опублікований того ж року окремим виданням і став єдиною книжкою в доробку Плешневича. Свої нариси та рецензії він також друкував у «Kurierze Porannym», «Pionie», «Wiadomościach Literackich». Під час окупації перебував у Варшаві, брав участь у конспіративних авторських зустрічах і дискусіях. У помешканні Яна Міхальського прочитав лекцію Час книжок уже минув ( Czas książek już minął ); на іншому зібранні представив його учасникам есей про Жіроду. Зустрічався, зокрема, з Налковською та Брезою, працював над новою книжкою — збіркою літературних досліджень. Пережив Повстання, був депортований із Варшави, дістався села Кужешинек у повіті Рава-Мазовецька, де працював до закінчення військових дій сільськогосподарським робітником. Через кілька тижнів після визволення Варшави вирушив пішки до столиці, щоб рятувати свої рукописи, залишені в помешканні. Загинув під час німецького бомбардування в містечку Бабськ.