Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Вільгельм Корабйовський — див. біографію у примітці до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 496) .

Згідно з усним повідомленням пані Анни Барановської, яка тоді супроводжувала Курилюка, візит відбувся у червні 1934 року. (Див. також примітку 32 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 143) ).

Корабйовський виступав у гумористичних передачах львівського радіо «На веселій львівській хвилі» в ролі «радника Стронця». Він також був автором сатиричних текстів і пародій (зокрема, на прозу Шульца). (Див. лист Корабйовського до Шульца [№ 15] та примітки до цього листа).

Марія Кунцевич (1899—1989) — польська письменниця, представниця психологічно-побутового нурту в сучасній польській прозі. В 1938 році подала кандидатуру Шульца на нагороду «Wiadomości Literackich». Бруно Шульц є автором аж трьох рецензій-есеїв, присвячених її романові Іноземка ( Cudzoziemka , 1936).

Процес ( Der Process ) Франца Кафки (див. примітку 5 у листах до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 107) ) насправді переклала Юзефина Шелінська, наречена Шульца, котрій письменник допоміг в остаточному опрацюванні перекладу та «позичив» своє прізвище як «офіційного» перекладача твору. Уривок не з'явився на сторінках часопису «Sygnały», мабуть, тому, що ще того ж року Процес побачив світ у видавництві «Rój». Один із двох надісланих до часопису «Sygnały» уривків (початок розділу Кати ) зберігся у формі коректури шпальти — із власноручними правками Шульца — в архіві «Sygnałów» у Львові.

Отой «короткий вступ» Шульца у книжковому виданні Процесу (1936) був уміщений як післямова.

Невідомо, про чию прозу йдеться. Можливо, Шульц надіслав якусь прозаїчну спробу молодої дрогобичанки Лаури Вюрцберґ. (Див. примітку 1 в листах Шульца до Мар'яна Яхимовича (у електронній версії — прим. 376) ).

Флоріянська, 8 — адреса Шульца після зміни нумерації будинків; раніше — Флоріянська, 10.

Вітчизна ( Ojczyzna ), уривок більшого, втраченого тексту, надрукований у «Sygnałach» 1938, № 59.

Ярослав Івашкевич (1894—1980) — польський письменник, поет, драматург і есеїст. Єдиний лист Шульца до нього зберігся у Ставиську, будинку Івашкевича, перетвореному після смерті письменника на філію варшавського Музею літератури ім. Адама Міцкевича.

Дорота Виґард — колишня дружина Іґнація Виґарда, приятеля Ізидора Шульца, старшого брата письменника. Іґнацій Виґард мешкав у Львові, був шефом-директором фірми «Польський нафтовий експорт» (Polski Eksport Naftowy).

Літо в Ноані ( Lato w Nohant ) — п'єса Ярослава Івашкевича про Фридерика Шопена й Жорж Санд (1936).

На лист Шульца Івашкевич відповів негайно, про що свідчить отриманий ним незабаром лист Іґнація Виґарда (зберігся в паперах Івашкевича у Ставиську), де читаємо: «Наш приятель Бруно Шульц надіслав моїй дружині Вашого листа від 14 лютого. — Дружина моя, котра перебуває за кордоном […] доручила мені попросити Вас надіслати їй примірник Літа в Ноані […]. Дружина моя має шанс поставити п'єсу у Відні, але мусить спершу представити її зміст і перекласти одну дію». — Втілити ці наміри завадило те, що німці через рік окупували Австрію. Так само німецький переклад Цинамонових крамниць , про який згадує Шульц, уже годі було завершити чи опублікувати.

Вацлав Чарський (1894—1949) — у 1920-х роках співорганізатор і власник видавництва, пізніше головний редактор газети «Tygodnik Ilustrowany». Помер в еміграції.

Лист № 57 надала пані Ядвіґа Сосінська. Лист № 59 (у вигляді написаної олівцем чернетки листа з Парижа до Варшави) перебуває у власності сім'ї Людовика Ліля у Франції.

Владислав Завістовський — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 200) .

Едзьо ( Edzio ), оповідання з п'ятьма малюнками Шульца. Першодрук: «Tygodnik Ilustrowany» 1935, № 40.

Див. лист № 63 і вступну нотатку у примітках до листів Шульца до Станіслава Іґнація Віткевича.

Інтерв'ю з Бруно Шульцом ( Wywiad z Brunonem Schulzem ) з'явилося в «Tygodniku Ilustrowanym» 1935, № 17.

Названий таким чином лист Шульца з'явився на шпальтах «Tygodnika Ilustrowanego» 1936, № 44. Редактором був, звісно, Вацлав Чарський.