Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Див. примітку 2 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 69) .

Відпустка за станом здоров'я була надана Шульцові на період від 20 серпня до 15 вересня 1934 року (Sprawozdanie Gimnazjum w Drohobyczu, 1935).

Вуйтув — прізвище інспектора міністерства.

«Ilustrowany Kurier Codzienny» (ІКС), щоденна газета, яка виходила у Кракові в 1910—1939 роках (разом із щотижневим додатком «Kurier Literacko-Naukowy»); в міжвоєнному двадцятилітті сягала накладу 250 тисяч примірників.

Лист написаний звичайним олівцем.

Дата листа (14 вересня 1934) свідчить, що до кінця відпустки залишався один день. Мабуть, однак, відпустка була продовжена до 1 жовтня, бо допіру в листі від 6 жовтня ми читаємо: «Моя відпустка за станом здоров'я закінчилася, і я вже приступив до роботи у школі» (див. лист № 34).

Друга осінь ( Druga jesień ) — першодрук у часописі «Kamena», 1934, № 3. Шульц включив цей твір до збірки Санаторій під клепсидрою . Рукопис зберігся в паперах Зенона Вашневського. Книжкове видання, засноване на факсиміле рукопису, з'явилося в опрацюванні Єжи Фіцовського накладом Літературного видавництва у Кракові (1973).

Див. примітку 28 (у електронній версії — прим. 139) .

Замість річної відпустки, про яку Шульц клопотав, йому було надано — але допіру в 1936 році — піврічну відпустку від 1 січня до 30 червня. Разом із канікулами це дало письменникові вісім місяців, вільних від роботи в школі, які той використав для літературної праці, пишучи в той час також і Весну .

Див. вступну нотатку у примітках до листів Шульца до редакції журналу «Sygnały».

Інформація неточна. Кароль Курилюк відвідав Шульца у Дрогобичі на початку літа 1934 року, прохаючи про якийсь твір для «Sygnałów». Цю новелу ( Липневі ночі ) Шульц надіслав до редакції «Sygnałów» тільки через кілька місяців (28 вересня 1934). Не цілком правдива інформація, мабуть, зумовлена прагненням виправдати той факт, що новелу, колись обіцяну часописові «Kamena», письменник тепер передав журналові «Sygnały». (Див. листи 29 і 50 та примітку 11 до цього блоку листування (у електронній версії — прим. 120) ).

Учителювання у дрогобицькій гімназії Шульц розпочав 3 вересня 1924 року.

Якубові історії , точніше, Йосиф і його брати ( Joseph und seine Brüder , 1933—1943) Томаса Манна (див. примітку 6 у листах Шульца до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 108) ) були предметом захоплення та численних опублікованих і епістолярних оцінок Шульца. Чи втілив він намір написати есей про цей твір, невідомо. Шульц вважав Манна найвидатнішим письменником сучасності. Всі його твори, видані до Другої світової війни, він багатократно читав у оригіналі. Найдосконалішими творчими досягненнями Манна — окрім Якубових історій — він вважав Будденброки ( Buddenbrooks , 1901) та Зачаровану гору ( Zauberberg , 1924).

Чудовий мистецький образ гайвороння, яке кружляє в осінньому небі, є, мабуть, цитатою або зачином якогось невідомого літературного твору Шульца. Так само, в листі до Юліана Тувіма містяться образи й метафори, які пізніше повторені в художній прозі автора Цинамонових крамниць . (Див. лист № 10).

Єжи Яніш — див. примітку 1 в листах до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 103) .

Шульц має на увазі Александра Лещиця (див. примітку 19 (у електронній версії — прим. 129) ).

S. Jesienin, Spowiedź chuligana, w przekł. K.A. Jaworskiego, z 10 linorytami Z. Waśniewskiego, Biblioteka «Kameny» 1934, № 3.

Раптова смерть брата Ізидора Шульца трапилася 20 січня 1935 року у Львові після його повернення з конференції у Варшаві. Відтоді сестра Бруно та її син і кузина перебували винятково на утриманні письменника.

То не було знайомство з Віткевичем, із котрим Шульц познайомився набагато раніше, а його відновлення після певної перерви. Це сталося завдяки Цинамоновим крамницям , які Віткевич визнав за літературне одкровення найвищої міри.

То була перша після знайомства шляхом обміну листами зустріч Шульца з Тадеушем Брезою (див. біографію в примітках до листів Шульца до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 67) ).

Юзеф Вітлін (1896—1976) — польський романіст, поет і перекладач. У 1935 році він отримав нагороду польського ПЕН-клубу за переклад Одіссеї Гомера, а відтак нагороду «Wiadomości Literackich» за роман Сіль землі ( Sól ziemi , 1935).