Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Лист, віднайдений у 1992 році професором Романом Лотом, зберігається в музейній колекції Гаренди.

Torso (нім.) — торс, тулуб. — Прим. пер.

Юліан Тувім (1894—1953) — поет, співтворець і найвидатніший представник поетичної групи «Скамандер».

Шульц дякує Тувімові за листа (не зберігся), в якому поет — майже відразу після виходу Цинамонових крамниць — написав авторові книжки про своє захоплення нею. Істотною тут може бути інформація про невідповідність між фактичною датою публікації Крамниць (грудень 1933) і датою, вміщеною на титульній сторінці (1934).

Радше за все, тут ідеться про виступ Тувіма і Слонімського, котрі в 1920-х роках читали свої вірші на авторській зустрічі у Дрогобичі.

Тадеуш Бреза (1905—1970) — прозаїк, есеїст, дебютував романом Адам Ґривалд ( Adam Grywałd , 1936), рецензію на який написав Шульц; автор однієї з перших рецензій на Цинамонові крамниці . В роки знайомства та приязні з Шульцом працював редактором відділу культури «Kuriera Porannego», де опублікував власний огляд творчості Шульца (1934, № 3) та інші відгуки на письменство автора Цинамонових крамниць , у тому числі Анджея Плешневича та Вітольда Ґомбровича. Виданий посмертно том есеїв Неллі ( Nelly , 1972) містить спогад Брези про Шульца та Ґомбровича.

З-поміж листів до Брези не зберігся, зокрема, найбільш ранній, в якому Шульц дякував за рецензію на Цинамонові крамниці , вміщену в газеті «Kurier Poranny». Вцілілі, опубліковані тут листи Шульца спершу потрапили до мене в рукописних копіях, а відтак у формі фотокопій. Будинок у Варшаві, де до самого Повстання мешкав Бреза, належав до небагатьох, які не були спалені. Після визволення міста Бреза знайшов у розграбованому помешканні листи Шульца.

Тепер вони перебувають у власності Бібліотеки Національного Закладу імені Оссолінських у Вроцлаві.

Дрогобич і його околиці були тереном, де відбувалися всі — засновані на «духовній автобіографії» автора — міфологічні пригоди героїв Цинамонових крамниць (див.: Єжи Фіцовський. Регіони великої єресі та околиці . / Пер. з пол. А. Павлишина. — K.: Дух і Літера. 2010. — 544 с., розділ Фантоми і реальність ).

Шульц багато років поспіль, аж до смерті, потерпав від каменів у нирках.

Міністерство віросповідань і народної освіти. Тема відпустки, отримання якої дало би змогу для інтенсивної літературної роботи, повертається в багатьох листах. Після тривалих клопотань і завдяки підтримці приятелів Шульцові надали оплачувану відпустку в 1936 році. (Див. листи Шульца в тій справі до освітянського керівництва).

«Rocznik Literatury» (точніше «Rocznik Literacki») виходив від 1932 року та містив обговорення літературної продукції за минулий рік. Шульцові не йдеться про обговорення Цинамонових крамниць (його в «Roczniku» вмістив Леон Півінський), а про звіт Брези На маргінесі «Rocznika Literackiego» 1933 року — Відсіч песимістам ( Na marginesie «Rocznika Literackiego» 1933 r. — Odprawa pesymistom , «Kurier Poranny», 10 XI 1934, № 312), підписаний криптонімом «Т. Б-a».

Шульц був учителем малювання та ручної праці в державній гімназії ім. короля Владислава Яґелла у Дрогобичі.

Див. примітку 6 у листах до Арнольда Шпета (у електронній версії — прим. 58) .

Жалоба після смерті маршала Юзефа Пілсудського, померлого 12 травня 1935 року.

Йдеться про рукопис Адама Ґривалда ( Adam Grywałd , 1936), першого роману Тадеуша Брези.

Віткаци — так друзі називали Станіслава Іґнація Віткевича, див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 206) .

Мечислав Ґридзевський — див. біографію у примітках до листа Шульца до нього (у електронній версії — прим. 244) .

Станіслав Іґнацій Віткевич порвав співпрацю з «Wiadomościami Literackimi» в 1930 році й відтоді ніколи більше там не друкувався. Причини цього розриву незрозумілі, вони начебто полягали в якихось особистих непорозуміннях між ним і редакцією «Wiadomości», схильною легковажити письменством Віткевича.

Ничеком друзі називали Зоф'ю Нич, тодішню наречену, а пізніше дружину Тадеуша Брези.

Лист до Зоф'ї Нич (це перша частина листа, відтак іде текст, звернений до Брези — див. лист 16).