Йосиф Сліпий - Спомини

На празник Покрови ми з’їхались до Духовної семінарії. З Тернополя були ще прийняті Пришляк [204], Пасіка [205], Декайло [206], Кутний [207], Музичка [208], Череватий [209]і інші. Вечером правився молебень про призвання Святого Духа, а по Св. Євангелію отець-ректор Боцян розвинув думку: “Місце, на якому ти стоїш, святе”. Довгі семінарські коритарі, гамір прибулих питомців, що радісно витались і цілувались, зливався у своєрідний семінарський настрій. На празник Покрови з’їхалося з кількадесять тисяч народу, так що і святоюрська площа ціла була вкрита битком. Архиєрейську Службу Божу правив митрополит Андрей зі семінарською асистою [210]. Співав гарно семінарський хор, і все це разом робило вражіння рідкого <���великого празника> [211].

Починалося семінарське життя зі своїм порядком. Мене приділили на другому поверсі, в першій кімнаті, біля о. префекта [212]Малицького [213], разом зі Степаном Ратичем [214], Лопатинським з Чорткова (з околиць Теребовельщини) [215], Йосифом Осташевським [216], русофілом Ліщинським [217]і Радомським [218]. Крім того було двох лемків, один з третього року як цензор, а другого вже не пам’ятаю, як називався. В кімнаті було то позитивне, що не курили і вчилися. В інших кімнатах мешкали товариші: Пришляк, Пасіка, Музичка, Кутний, але на рекреаціях [219]ми сходилися разом і розмовляли. Дуктором [220]був спочатку Чорнеґа [221], а пізніше — Кость Левицький з Академічної гімназії [222], відзначаючий, щирий, гарно вихований. Згодом я познакомився з товаришами з вищих років, між якими було багато з Тернопільської гімназії, як Мазур [223], Олійник [224], Микола Чубатий [225], Василь Стадник [226]і інші, які тішилися, що я прийшов на теологію.

Помало привик я до довших богослужень, до розважань, точки [227]до яких давав о. Куницький [228], — на жаль, часто вони були малозмістовні. Утреню правив о. прелат Дольницький [229], старушок, який слухав сповідей і часом говорив конференції [230]. Мав він вплив на питомців як святець. Очевидно, з огляду на свій вже старечий вік, не міг він, як старої дати, зблизитися до молодих питомців з новими струями і з українськими поглядами, хоч до них ставився він дуже прихильно.

На першому, другому, третьому році були ще також питомці з Перемимиської єпархії і тому був один віце-ректор з Перемишля — о. Іларіон Паньківський [231], що займався матеріяльними справами — економією семінарії. Це був зрівноважений священик і люблений питомцями задля свого доброго серця.

У ректорат входили отець-доктор Йосиф Боцян як ректор, отець-доктор Яремко і отець Іларіон Паньківський як віце-ректори, а як префекти: о. Малицький, о. доктор Константан Богачевський [232]і о. Никита Будка [233]. Так, що цілий ректорат складався з ректора, двох віце-ректорів, трьох префектів і двох духовників. Разом вісім членів.

Отець-ректор доктор Боцян Йосиф любив науку, був рішучий, але замало мав зв’язку з питомцями і [був] замало реальний. У семінарії викладав часослов, а на університеті помагав отцю-професорові Бартошевському [234]у викладах пасторальної [богословії], катехитики, педагогіки. І о. проф. Бартошевський приготовляв його на свого наслідника. Він вимагав точности і збереження семінарського порядку.

Більше життєвим був о. д-р Яремко, каноніст, який викладав і слов’янську мову. Отець Будка вчив обряди більше практично, і тому лишалося з того багато в пам’яті. Питомці видали були літографічно “Обряди” о. Дольницького [235], одначе за мене вже їх не читали. Отець Яремко був незвичайно приступний в поведенню. Отець-доктор Малицький і отець-доктор Богачевський мало зближались до питомців і мали помагати питомцям в догматиці, філософії і моральній [богословії], а часом відбували з питомцями деякі репетиції. Церковний спів вчив о. Г., а іспити треба було здавати перед о. Дольницьким [236].

Порядок дня був такий: 5.30 вставання, опісля молитви, розважання, снідання і виклади на університеті від 8-ї до 12-ї години, відтак обід, півгодини рекреація, наука, від 4:00 до 4:45 підвечірок і відпочинок. Від 4:45 до 5:00 духовне читання і наука. В неділю о год. 6:30 — конференція, в 7:00 — вечеря, рекреація, точки, молитви і спочинок.

У кожну суботу — Велика Вечірня, а в четвер — Молебень до Серця Христового. Правили отці-настоятелі по черзі. В неділю була все Утреня, в часі Утрені була Служба Божа читана і причастя, а о 10:00 — Служба Божа співана, 15:30 — Вечірня, в 18:30 — конференція. Ранішні та вечірні молитви становили скорочені Повечер’я і Полунощницю.

На прохід ходили у вівторок і в четвер, разом всі або двома групами. У міському парку держано ще медведя. Харч був можливий, тільки снідання були заслабі (булка і чай).