Йосиф Сліпий - Спомини

Антонін-Кирило Стоян (1851–1923) — моравський римо-католицький релігійний та політичний діяч, архиєпископ Оломоуцький та митрополит Моравський (1921–1923), член австрійського сенату та сенатор Чехословацького парламенту (1920–1923). У 1907, 1909 та 1911 pp. брав участь в організації Велеградських конгресів. Помер від крововиливу в мозок 29 вересня 1923 р. в Оломоуці. У 1948 р. єпископ Йосиф Карло Матоха розпочав процес беатифікації архиєпископа Стояна, який вже добігає до кінця. Про нього див.: Francišek Cinek. Arcibiskup Dr. Antonin Cyril Stojan: život a dilo: pokus о nárys duchovní fysiognomie. Olomouc 1933; Francišek Vymětal. Apoštoł křest’anské lásky a jednoty církve: Život a dilo Dr. Antonina Cyrila Stojana. Praha 1988; Ludvik Němec. Antonin Cyril Stojan, Apostle of Church Unity: Human and Spiritual Profile. New Rochelle 1983.

Теофіл (Богуміл) Спачіл, TI (Theophilus (Bohumil) Spáčil, 1875–1950) — римо-католицький священик-єзуїт, професор Папського східного інституту в Римі, провінціял Чеської провінції єзуїтів (1938–1945). Родом із с. Вемисліце на півдні Моравії, філософію та богослов’я вивчав у духовній семінарії у Брно та Григоріянському університеті в Римі. У 1901 р. був висвячений у Римі на священика, повернувся у Брненську дієцезію, де душпастирував та викладав у семінарії. У 1905 р. вступив до Товариства Ісуса. Після новіціяту у Велеграді та Лінці почав викладати фундаментальну теологію спочатку в Клаґенфурті (1907–1910), а потім в Інсбруку (1910–1918). У 1918–1937 pp. викладав порівняльне релігієзнавство, сакраментологію (Пресвяту Євхаристію, епіклезу) та маріологію в Папському східному інституті в Римі, написав підручники та праці про таїнство хрещення, Євхаристію, об’явлення, віру, догми. Йосиф Сліпий слухав його лекції в Римі і мав велику пошану до цього науковця як знавця християнського Сходу. Спачіл не раз брав участь у Велеградських конгресах. Після Велеградського конгресу 1922 р. він на бажання учасників та на особисте прохання архиєпископа Антоніна Стояна написав короткий огляд науки про Церкву у православних богословів Сходу ХІХ-XX ст. (див.: Theophilus Spáčil. Conceptus et doctrina de Ecclesia iuxta Teologiam Orientis separati [= Orientalia christiana , т. 2, 8]. Roma 1923, 1924; а також рецензію Івана Бучка на цю працю: Богословія , т. 3. Львів 1925, с. 126–128). Наприкінці 1920-х років Спачіл виступив з гострою критикою праці Гавриїла Костельника “Спір про епіклезу між Сходом і Заходом” (Львів 1928). У 1937 р. повернувся до Чехії, до єзуїтського дому св. Ігнатія в Празі, та в 1938 р. був обраний провінціялом єзуїтів Чеської провінції. Після відставки з цієї посади в 1945 р. служив як духівник дому св. Ігнатія. У 1947 р. переїхав з Празької архиєпископської гімназії до Богосудова. У 1950 р. був заарештований, інтернований і 5 грудня того ж таки року помер у таборі для інтернованих ченців в монастирі в Осеку. Докладніше про нього див.: Josef Benicek. P. Bohumil Spáčil, S.I. Řím 1993.

“Нива” — церковно-суспільний журнал для священиків УГКЦ, виходив у Львові у 1904–1914 pp. як двотижневик і в 1916–1939 pp. як місячник з додатками: “Катехитичний місячник” (з 1911 — орган Товариства катехитів) і “Проповіді”. При журналі видавалася Бібліотека “Ниви”. Редакторами журналу були священики Ярослав Левицький (1904–1907 і 1910–1918), Олекса Волянський (1908–1910), Гавриїл Костельник (1920–1928) і Петро Хомин (1930–1939). Звіт Сліпого: Йосиф Сліпий. На Велеграді (6–9 серпня 1922 року) // Нива 17 (1922) 392–402 (передрук: Твори , т. 5, с. 69–87).

Імператор Карл І Габсбург (Karl Franz Josef von Habsburg-Lothringen, 1887–1922) — останній імператор Австро-Угорщини (1916–1918). У 1915 p. посприяв формуванню Легіону УСС як самостійної військової одиниці в лавах австрійської армії. Помер 1 квітня 1922 р. на засланні на острові Мадейра (Португалія). Майже через 50 років після смерти його тіло виявили нетлінним і в 1949 р. розпочався процес його беатифікації. 3 жовтня 2004 р. Карл І був беатифікований папою Іваном Павлом II, а в 2008 р. перепохований в імператорському гробівці в церкві капуцинів у Відні. Про нього див.: Jan Mikrut. Kaiser Karl I. (IV.) als Christ, Staatsmann, Ehemann und Familienvater. Wien 2004; Bernhard A. Macek. Kaiser Karl I. Der letzte Kaiser Österreichs. Ein biografischer Bilderbogen . Erfurt 2012.

Габілітація — захист наукової праці (дисертації), який дає право викладати в університеті.

Іспанка, або іспанський грип — пандемія грипу, що в 1918–1919 pp. охопила більшу частину світу й забрала життя 50-100 мільйонів чоловік.

Беручи до уваги прийняті свого часу в Галичині правила транскрипції німецьких імен (ü→і), можна припустити, що тут мається на увазі Йозеф Мюллер (Josef Müller, 1863–1941). Мюллер працював у Інсбруку спершу як доцент і викладач філософії (з 1898), а згодом як професор догматики (1901-1938) (див.: F. Lakner. Die dogmatische Theologie an der Universität Innsbruck // Zeitschrift für Katholische Theologie 80 (1958) 126–127). Особлива подяка о. Петру Терлецькому та о. єзуїту Отто Муку (Otto Muck) за поміч у пошуку відомостей про професорів Інсбруцького університету.