Йосиф Сліпий - Спомини

Микола Дідуник (1887–1937) — греко-католицький священик Львівської архиєпархії, родом із с. Котузів у Галичині. Закінчив гімназію в Бережанах, вивчав філософію та богослов’я в Римі, в університеті Урбаніянум, як питомець Руської колегії (1908–1910), згодом у Львівському університеті як питомець Генеральної греко-католицької духовної семінарії (1910–1911); після цього за сприяння митрополита Андрея Шептицького навчався в Інсбруку в Канізіянумі (1911–1913), де захистив докторат (1913). Висвячений у 1913 p., продовжував студії в Інституті Фрінтанеум (Frintaneum), але в 1914 р. перервав їх після першого риґорозуму з морального і пастирського богослов’я, повернувся в Галичину і розпочав душпастирську діяльність як адміністратор парохії в с. Мозолівка (1914–1915). У 1916–1918 pp. служив військовим капеланом. У 1919–1932 pp. перебував на Східній Україні, потім на еміграції. Після повернення в Галичину був парафіяльним сотрудником у с. Пітричі (1932–1934), адміністратором парохій у Лопатині (1934–1935) та Барилові Радехівського д-ту (1935–1937). Помер 9 березня 1937 р. в с. Барилів (біографічну інформацію про Миколу Дідуника люб’язно надав Ярослав Глистюк).

Кость Донарович (1890-?) — одружений священик Львівської архиєпархії, родом з Боринич, із священичої родини. Навчався в гімназіях Львова та Перемишля, студіював богослов’я в Інсбруку, висвячений єпископом Григорієм Хомишиним у 1916 p., душпастирював спочатку в селі Борусів (1918–1921), а потім на парафії свого батька в рідному селі Бориничі біля Бібрки (1921–1944) (особова справа: ЦДІАЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 254). Подальша доля невідома.

Можливо, мається на увазі Яків Дутчак (1887-?) — священик, висвячений у 1913 р. У 1914–1918 pp. працював катехитом у Сколівській школі, у 1918 р. заарештований поляками, був у таборі. Подальша доля невідома.

Ксаверій Леонід Мостович навчався з Йосифом Сліпим в Інсбруку, там належав до гомілетичного гуртка українських богословів і в 1913 р. був його секретарем. 1 квітня 1914 р. виїхав з Інсбрука. Подальша його доля невідома. Є здогад, що Мостович після Другої світової війни емігрував до Америки.

Конвікт — гуртожиток при навчальному закладі, в якому здійснювалась частина начально-виховного процесу.

Дисертація стосувалася розуміння поняття “життя” в євангелиста Івана і мала назву: “Die Auffassung des ‘Lebens’ nach dem Evangelium und I Briefe des Hl. Johannes (Eine exegetisch dogmatische Untersuchung)”. Ця праця була згодом надрукована у ж-лі Богословія , т. 29. Рим 1965, с. 3–62, а також окремою книжкою як 33 том серії “Видання «Богословії»” (Рим 1965) в повному зібранні творів Йосифа Сліпого: Твори , т. 1, с. 29–90.

Урбан Гольцмайстер (Urban Holzmeister, 1877–1953) — вчений-єзуїт, з 1908 — доцент, у 1917–1937 — професор Нового Завіту в Інсбруку, займався текстуальною критикою та хронологією Нового Завіту.

Йосиф Ліндер (Josef Linder, 1869–1949) — вчений-єзуїт, професор біблійної екзегези в Інсбруцькому університеті у 1909–1935 pp. (викладав Старий Завіт). Замінив на цій посаді свого колегу та однодумця єзуїта Леопольда Фонка (Leopold Fonck), якого папа Пій X викликав до Риму й доручив йому очолити Папський біблійний інститут. У 1939 р. Ліднер опублікував коментар на книгу Даниїла.

“Ewige Anbetung” (буквально з нім.: Вічне Поклоніння) — жіночий контемплятивний монастир ордену сестер Вічного Поклоніння Святим Дарам в Інсбруку (Kapferer Karl-Str. 7, Innsbruck 6020). Цей орден був заснований у 1807 р. в Римі Марією Магдалиною від Воплочення з метою безперервного поклоніння Пресвятій Євхаристії. Має свої монастирі в Італії, Іспанії, США, Мексиці, Чилі, місії в Кенії та Африці.

Риґорозум — підсумковий всеохопний екзамен у вищих навчальних закладах у багатьох країнах Европи.

Священичі свячення Йосифа Сліпого відбулися 30 вересня 1917 р. в Унівській Лаврі. Святителем був сам митрополит Андрей Шептицький. Що ж до дияконських свячень, то, як свідчить сам Йосиф Сліпий, вони відбулися у Львові незадовго до священичих. Це не могло статися раніше, ніж 10 вересня 1917 p., бо щойно цього дня митрополит Андрей Шептицький повернувся до Львова після свого заслання. Отже, дияконські свячення відбулися між 10 і 29 вересня 1917 р. Деякі натяки на точнішу дату дияконських свячень Сліпого подає нам Василь Лаба у замітці про крилошанина Романа Лободича. Він стверджує, що Роман Лободич був висвячений на священика разом із Йосифом Сліпим, а “Шематизм” Блажейовського подає нам точну дату священичих свячень Романа Лободича — 21 вересня 1917 р. Оскільки відомо, що священичі свячення Йосиф Сліпий прийняв 30 вересня, то слід припускати, що дияконські свячення Йосифа Сліпого відбулися 21 вересня разом зі священичими свяченнями Романа Лободича (див.: Василь Лаба. Отець митрат Роман Лободич // Альманах Станиславівської землі / ред.-упоряд. Б. Кравців. Нью-Йорк — Торонто — Мюнхен 1975, с. 665–667; Шематизм , с. 269).