Йосиф Сліпий - Спомини

12. Все те разом взявши, — значить, пороблені кроки і уступства з боку радянського правительства, — нічого не стоїть, а навпаки дає обосновані вигляди на великі користі чи, як кажуть німці: Schmeckt gut und kostet nicht — добре смакує і нічого не коштує. Навіть, dato non concesso [743], на випадок неймовірної війни або якоїсь воєнної заверухи, Радянський Союз, як вище сказано, не тратячи нічого, зискує на добрій опінії за справдішнє добре відношення до реліґії, за свободу совісти і, зокрема, за свобідне визнання католицької віри, і, в найгіршому випадкові, буде мати звернене до себе вістря вже значно притуплене. В політиці на дальшу мету це теж може добре придатися і оплатитися в майбутніх догідних умовинах. Коли Лєнін передбачував в заключенні першого договору з маленькою Латвією [744]величезне значіння, то з іще більшим правом міг би [добачати таке значення] при нав’язуванні переговорів з Ватиканом теперішній, далековидючий радянський політик.

13. Коли йде мова про акцію деяких монахів, то їх можна здержати від усеї справи, якщо правительство собі цього виразно бажає. Це не є засаднича річ, і в тому не буде труднощів.

14. Щоби краще поінформувати радянські правительські круги, я виготовлю обширний меморіял про Католицьку Церкву в Радянському Союзі, представлю річево і об’єктивно її історію і її устрій [745]. Я хочу виказати, на чому ми опираємося і що так рішуче обстоюємо, готові завжди навіть на кроваві жертви з нашого боку, як це було в часах козаччини і царського володіння з її жорстоким ліквідуванням Греко-Католицької Церкви. Внаслідок того ми і нині в Радянському Союзі не являємося агресорами або інтрузами і антидержавниками, але є горожанами з історичними правами, набутими явним, одвертим і щирим ісповіданням своїх католицьких переконань, чесною працею, а навіть і кров’ю.

15. Кромі того, якщо таке бажання правительста, напишу ще про відношення греко-католиків до поляків — католиків римського (латинського) обряду, порушуючи загалом питання обрядів і національностей в Католицькій Церкві і католицькій науці. І можна вже тепер сказати, що відношення комунізму до народностей є, mutatis mutandis [746], аналогічно подібне до відношення Католицької Церкви до народностей і обрядів.

Перейдім до третьої частини, а саме до справ, які відносяться до мене як до особи і греко-католицького митрополита, а саме:

1. Ввиду поставленого мені важкого завдання є конечна свобода рухів, зносин з єпископами, священиками і вірними, відправи богослужень, переписка, праця в бібліотеках, удержання помешкання і з тим зв’язаних життєвих потреб і вимог.

2. Рівно ж, щоби я міг успішно помогти в нав’язанні добрих відносин між Радянським Союзом і Католицькою Церквою, я мушу сам розглянутись в церковних справах: хто і які є діючі провідні особи, які є видані закони і зарядження і інше. Словом, я мушу визнаватись в цілій ситуації, видіти всі труднощі і можливості в створеній теперішній дійсності, в міжнародному, зокрема, церковному положенні, що є з собою тісно зв’язані. Конечні є відомості про прилюдні виступи католицьких єпископів в Польщі, Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії, Альбанії і Югославії, про подорож кардинала Сапєги до Риму [747]тощо. В тій ціли треба, безумовно, роздобути Acta Apostolicae Sedis [748], Osservatore Romano [749], Annuario Pontificio [750]і ін.

3. Найбільшою перепоною у належному виповненні мого завдання являються юридичні наслідки судового вироку. Я — ні в’язень, ні свобідний горожанин. Я позбавлений всякого майна, позбавлений ще на 3 роки всіх горожанських прав і рішенням ОСО [751]призначений в інвалідний дім під наглядом МҐБ. Я був засуджений на 8 літ, просидів майже 8 1/2, скомпромітований в правному значінні перед радянською державою як її горожанин, а навіть, з огляду на розпочату тепер працю, під деяким оглядом і перед Католицькою Церквою і судом історії. Як можу я виступати в ролі великого довір’я, коли я ще формально persona odiosa [752]— неприємлива особа. Слушно можуть мене спитати всі: як я міг перенимати таку відповідальну місію, не регабілітуючи себе перед тим правно? Це є також перший крок і перша умовина, щоби зачинати реституювати митрополію.

4. Фактично, я почуваюсь покривдженим і зневаженим несправедливим присудом. Це виказав я в моїй обширній предложеній автобіографії, написаній на бажання МВД. Вправді, всіх наруг, терпінь, знущань, утрати здоров’я, громадянської чести, матеріяльного знищення, спричинених шкід, душевних і матеріяльних, греко-католицьких вірних задля мого ареста, тюрми і ляґра — ніхто не в силі на землі повернути, але моральну, передусім юридичну сатисфакцію (правне задосить учинення) може і повинно мені дати радянське правительство саме в ім’я справедливости і повзятої ним лінії у відношенні до засуджених в’язнів. Цего рішуче домагається логіка фактів і юридична послідовність. Тому прохаю переглянути мою справу (перевести пересмотр дела) і видати відповідне рішення.