Анатолій Птіцин - Не гальмуй!

— Отримайте та розпишіться, — позаздрив Шиворіт-Навиворіт, соваючись на гілці.

— Отже, — вів далі шляховичок, — порятований нами гном-птах мав здійснити три наші бажання. Але він змахлював, і два бажання з трьох зумів видурити. Але одне бажання він залишився нам винен!

Гном Гролик нарешті осягнув, що він, чи то пак вони зі шляховичком, зуміли викрутитися з безнадійно скрутного становища.

— Ха-ха-ха, агов, пернаті, — закричав Гролик до злопів. — Чули? Я вас перевозити не буду! Великий чарівник — бронзовий гном-птах — візьметься до вашого перевезення на терикони.

— На Янтарні поля, — виправив з гілки Шиворіт-Навиворіт. Його майже не помічали.

— Гей, ви, — репетував гном Гролик. — Чули?!

— Чули! — гули злопи.

— Збагнули?

Ще б їм не збагнути! Гном-птах винен гному Гролику бажання. Він і перевозитиме злопів. Ще б не збагнути. Таке навіть дорожній бивень розумів би. Виконання бажань.

Це навіть дорожній бивень зрозумів. «Ото б мені, — думав бивень, — теж здійснити хоч одне бажання. Скажімо, внутрішній голос пробудити, як у шляховичка Добриньки. Зрушити з місця я все одно не можу, то б хоч побалакати з кимось — хоч якась розрада».

Чоловічок-нігтик стис кулаки:

— Ви ж розумієте, чи не так? То віддавайте грамотку!

Чоловічок-то був нігтик, але завбільшки як злоп. Та він їх своїми кулаками духопелив би досхочу, але поки що домовлявся мирно.

— То віддаєте, чи як? — погрозливо рокотав чоловічок-нігтик.

Злопи в принципі погоджувалися. Але надто вже їм шкода було що-небудь віддавати. Що-небудь брати — це будь ласка, а віддавати — шкода.

А втім… Бронзовий гном-птах переносить злопів на Янтарне поле… Так круто… це ж про них усі дізнаються! Здохлий їжак аж рохнув від утіхи (ви ж розумієте, що із такою вразливою публікою він ані квакнути, ані кукурікнути не міг).

— Згодні! — загорлали злопи й віддали гному Гролику уривок грамотки.

— А як ми гнома-птаха викликатимемо? — раптом спитав гном Гролик у шляховичка, одночасно прискіпливо роздивляючись клаптик грамотки та звіряючи його з рештою тексту.

— Не бійся, — посміхнувся шляховичок. — За внутрішнім голосом. Внутрішні голоси мають окремий внутрішній зв’язок. Мій внутрішній голос може будь-коли спілкуватися з його його внутрішнім голосом, не зважаючи на відстань.

Всередині в нього щось задеренчало. Потім хтось ніби взяв слухавку:

— Алло, — озвався заспаний потойбічний голос.

Це був внутрішній голос бронзового гнома-птаха. Злопи аж навшпиньки стали шанобливо.

Алло…

— Привіт, — сказав внутрішній голос шляховичка.

— Привіт!

— Упізнаєш?

— Упізнаю, — зрадів внутрішній голос гнома-птаха. — Ти де?

— Та тут, — відгукнувся шляховичок. — У гнома Гролика.

— Уже? — здивувався внутрішній голос гнома-птаха. — Довго ж я спав!

— Нам потрібна твоя допомога. Твій господар хлопцям бажання заборгував.

— Пригадую…

— То він не відмовляється, твій бронзовий? — уточнив внутрішній голос шляховичка.

— Якщо відмовиться, — спокійно відповів внутрішній голос гнома-птаха, — я звідси до внутрішнього голосу срібного гнома-птаха звернуся. Чи ще до когось більш значного. Я тут такі зв’язки налагодив, із такими особами — мамо моя рідна! Я в таких осіб внутрішні голоси задіяв! Нехай мій бронзовий тільки писне — йому такий розбір польотів влаштують! Не відмовиться!

— Отакої! — внутрішній голос шляховичка був у захваті. — А мене з ними познайомиш?

— Атож, — приязно відказав внутрішній голос гнома-птаха. — То такі гарні хлопці, тобто в ладу зі своїми внутрішніми голосами. Діамантового гнома-птаха, золотого гнома-птаха, срібного…

Перемовини внутрішніх голосів шляховичка та гнома-птаха чули всі, хто знаходився біля трьох пеньочків.

Від цієї миті серед дорожніх гномів внутрішні голоси перестали вважатися аномалією чи атавізмом. Вони відразу й надовго увійшли в моду. Хлопчик-мізинчик погодився б хоч зараз задіяти свій внутрішній голос. Та й решта гномів теж…

Тим часом внутрішній голос бронзового гнома-птаха знову озвався:

— Де ви на нас чекатимете?

— Відомо, де, — відповів гном Гро лик. — Біля трьох пеньочків та злоп’ятника.

— Виїжджаємо, — бадьоро доповів внутрішній голос гнома-птаха. — Зараз я його заводитиму, лоскотатиму. Чекайте.

На мовчані запанувало майдання. Ой, не так. На майдані запанувало мовчання.