Анатолій Птіцин - Не гальмуй!

Шершень Бу блимав очима. Шиворіт-Навиворіт його випустив і не звертав на нього жодної уваги. Шершень Бу лупав очима. Маленькі злопенята лізли на голови більшим, а ті, котрі їли траву, так і застигли з травинками в дзьобах.

— Кажи!

— Не зволікай! — не витримав найстарший злоп. — Що ти там зрозумів?

— Я ось що зрозумів, — сказав нарешті Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здох-їжак. — Я зрозумів, що вашому другові гному Гролику передали листа…

При слові «друг» злопи спантеличено перезирнулися. У їхньому словнику такого слова не було.

— Я зрозумів, що гному Гролику хтось передав листа, котрого він не зумів прочитати. Цього листа не змогли прочитати інші гноми. Тому вони цього листа віднесли до чумачків. Старших гномів.

Злопи закивали — ніби второпали.

— Чумачки прочитали записку, — вів далі Шиворіт-Навиворіт.

Злопи повитріщали очі.

— У записці гному Гролику була пропозиція кудись поїхати, — провадив далі Шиворіт-Навиворіт ніби здохлий, проте розумний їжак, — і була вказана адреса. Оцю саму адресу і вкрав ваш злющий шершень Бу. Це координати того, хто запросив гнома Гролика в гості. Розумієте?

Злопи поки що не розуміли. А коли вони не розуміли, то мружилися та насуплювались.

А Шиворіт-Навиворіт зареготав:

— Ги-ги-ги! У нас в руках найважливіша частина листа, отриманого гномом Гроликом. Адреса невідомого відправника!

Злопи чесно старалися зрозуміти, переваги володіння адресою того, хто послав Гролику листа. Але не розуміли.

— Ото тупаки, — знову розгнівався Шиворіт-Навиворіт. — Глечики на вас чіпляти, як на кілочки! Ми маємо в руках адресу того, хто запросив до себе гнома Гролика, второпали?

Второпали чи не второпали, а руки в злопів засвербіли. Однак бурий злоп напрямки спитав:

— Так його що, цього гнома Гролика, теперечки витурити з південного пенька дозволено?

— Витурити! — загомоніли злопи, переймаючись надією.

— Так йому й треба, нехай чужих адрес не губить. Нехай законів не порушує.

— Ви про що? — здивувався тупості злопів Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здох-їжак. — До чого тут «витурити»? Навпаки — ви тепер самі можете поїхати. Гном Гролик от-от з’явиться сюди по свого папірця навздогін за шершнем Бу…

Шершень Бу вжахнувся. Він пригадав, які погрози кричав йому вслід гном Гролик, коли він утікав зі здобиччю.

— І адресу у вас попросить, — провадив Шиворіт-Навиворіт. — А ви… Ви йому…

— Дулю! — одноголосно й дуже радісно загорлали злопи.

— Та ні, не дулю, — з досадою поморщився Шиворіт-Навиворіт. — Ви йому запропонуєте обмін: нехай він за ту адресу всіх вас на Янтарне поле відвезе. То він вас і відвезе. Якщо ця адресочка йому потрібна…

— А звідки нам знати, де ті галявинки? Ми не знаємо, де вони, то може, й гном Гролик не знає? — засумнівався старий злоп. А злоп із червоним носом докинув: — Ми йому віддамо адресу, а він нам — дулю.

— Ну, по-перше, — сказав Шиворіт-Навиворіт, — не судіть інших по собі. А по-друге, я вам намалюю план, як добратися до Янтарного поля. Шматок кори знайдете?

— Якої кори? — не зрозумів злоп із червоним носом.

— Кори для малювання! Щоб я вам план намалював. Як добратися до Янтарного поля.

Кора для малювання у злопів була. Але їм було шкода її віддавати. Вони головами замотали. Ніби нема в них кори.

— Тьху! — розсердився Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здох-їжак. — Отакі скнари! То й сидіть усе життя на двох пеньках. А я полетів…

Хтось нервово захихотів.

Еге ж, злопам було над чим поміркувати.

— Значить так, — подав голос старший злоп, — принесіть-но сюди кору для письма.

— По цілій галявині на кожного злопа! — нагадав Шиворіт-Навиворіт. — На Янтарному полі.

— Бігцем! — знавіснів старший злоп.

Шершень Бу хотів кудись побігти, але увіткнувся в спини натовпу злопів і зупинився. Відверто кажучи, йому кортіло спати.

Злопенята принесли кілька сувоїв кори для письма. Це була гарна кора. Шиворіт-Навиворіт вибрав клаптик, чистіший за решту, й наніс на нього кілька значків. Потім пошепотів над ними. Потім віддав кору старшому злопові.

— Усе! — сказав він. — Карта готова. Згідно з цією картою вас будь-який дорожній гном до Янтарного поля доправить. Хоч Гролик, хоч не Гролик. Але щодо Гролика ви аргументи маєте. У вас є те, що йому потрібне. Я гадаю, він вас повезе.

Шиворіт-Навиворіт раптом заквапився й почав збиратися. У повному розумінні цього слова. Щойно він скидався на розчавленого здохлого їжака, а ось уже він скидається на тільки-но здохлого їжака, ще зовсім свіженького.