Народные сказки - Молдавські народні казки

Одного разу збирався той пан на гулянку і сказав своєму кухареві:

— Поки я повернусь, засмаж гуску, але якщо з’їси з неї хоч крихту — битиму, катуватиму тебе, як жабу, роздеру, примушу забути, яке те м’ясо на смак.

— Гаразд, пане.

— Коли я повернусь, щоб смажена гуска була ні гаряча, ні холодна, а саме добра до обіду.

Пан поїхав, а кухар взявся смажити гуску. Коли вона розрум’янилась на вогні, дуже захотілося йому гусятини покуштувати.

Ковтав, ковтав слину, а тоді не стримався — відрізав одну ніжку і з’їв.

Повернувся пан і, побачивши гуску з одною ніжкою, сплеснув руками:

— Ось який ти ненажера! Я ж казав жодної крихти не чіпати.

— Гуска ціла, пане.

— А ніжку хто з’їв?

— Пане, гуска була тільки з однією ніжкою.

— Що ти теревениш, дурню?! Хто коли бачив гуску з одною ногою? — закричав пан, відсуваючи смаженю.

— Якщо ви, пане, не вірите, ходімо до озера — побачите.

— Ходімо, але як брешеш, то не знаю, що зроблю з тобою!..

Вийшли вони на берег. А день був сонячний, теплий. Гуси повиходили з води і стояли, кожна на одній нозі, та шолопали своє пір’я.

— Пане, бачите, в кожної гуски лише одна нога.

А пан змахнув руками та як крикне:

— Гиля! Гиля!

Гуси сполохалися, схопилися на обидві ноги і ну тікати хто куди.

— Бачиш, кухарю, що в кожної по дві ноги.

— Бо ви, пане, крикнули на цих. Треба було й тій, смаженій, гукнути «гиля, гиля».

Пан витріщив очі й похнюпився. Більше він не казав кухареві, щоб той не куштував печені.

Фет-Фрумос — Овечий син

(Переклав М. Цехмейструк) …. 5

Фет-Фрумос і сонце

(Переклав А. М’ястківський). 34

Дафін і Вестра

(Переклав А. М’ястківський). 51

Лийся, світло, попереду, а пітьма — позаду

(Переклав А. М’ястківський). 61

Зелен-Василько і царівна

(Переклав М. Цехмейструк). . 73

Кінь і ведмідь

(Переклав М. Цехмейструк). 84

Наймитова вівця

(Переклав А. М’ястківський). 86

Як собака з вовком воював

(Переклав А. М’ястківський). 90

Наймит, кухар і пан

(Переклали А. М’ястківський

та М. Цехмейструк)……. 93

Негру — опівночі.

Декусаре — походить від слова «сеара», що означає вечір.

Амуржіле — присмерк.

Мез-де-Ноапте — опівночі