Марія Ковнацька - Пластусів щоденник

Вітек прочитав оголошення, хитро подивився на мене та й каже:

— Гей, чи це не ти, кульгавчику? Почекай, ми щось таки вициганимо в тієї сороки, якщо вона так тебе, шукає… Нехай дасть хоч складаного ножика і чотири пера. Ні за які картинки тебе не віддам, немає дурних!

Він схопив мене правою рукою, але завищав від болю, потім схопив лівою, сховав під куртку і ввійшов до класу. Я нічого не бачив з-під куртки, але почув Вітеків голос:

— Це ти писала оголошення?

— Так, це я писала, — відповів ніжний Тосин голосок.

Як тільки я його почув, зараз же почав щосили дряпатися. Дарма! Одну ногу мені відгриз той хлопець, а руки мої розплющилися об грубу Вітекову куртку. Отож я принишкнув і почав прислухатися.

Чую, Тося каже:

— Страшенно шкода мені Пластуся…

— То чому ж ти так мало за нього даєш?

— А що я можу дати більше? Усе мені самій потрібне…

— Ану, покажи, що там у тебе в пеналі? Побачимо.

Тося подала йому пенал, а він схопив хворою рукою:

— Ой-ой-ой!

— Що з тобою?— запитала Тося.

— Нічого, опікся.

— Покажи-но… Ой-ой, яка червона рука! І пухирі робляться. Такою брудною хусточкою загорнув! Так не можна. Ще буде в тебе зараження, і руку в тебе одріжуть… почекай, я принесу з учительської лляної олії і бинта, перев’яжемо тобі руку.

Я чув, як біля Вітека ходили та щось робили.

Потім почув голос учительки:

— Тепер треба обов’язково підв’язати руку. Вітеку, в тебе є шарфик?

— Ні, немає в мене шарфика.

І знову обізвався Тосин голос:

— У мене є шарфик, я йому позичу…

Чую — Тося кудись побігла. І раптом Вітек дістав мене з-під куртки і садовить на нашій парті, між пеналом і чорнильницею.

Дивлюся, біжить Тося із своїм гарним новим шарфиком. Підв’язала ним руку Вітекові, а він показав на мене і каже:

— Бери свого Пластуся! Я тобі його так віддам!

Отже, Вітек віддав мене Тосі.

Що було потім — того навіть наше найкраще золоте перо не зуміло б описати.

Тося посадила мене на долоні, гладила по голівці і казала:

— Мій бідний, малесенький Пластусю!

І зразу ж поклала мене до пенала, щоб я з усіма привітався.

Як мене побачили в пеналі — від радості зняли страшенний гвалт, писк і шамотіння.

Всі віталися зі мною, як уміли, і жаліли мене, що я такий скривджений і брудний.

Гумка-мишка і витирачка хотіли мене відразу чистити, кожна по-своєму. Складаний ножик хотів підкоротити мені довгого носа і начисто вискребти мене. А пера скрипіли, що йому допоможуть.

Признаюся тобі, мій щоденнику, по секрету, що я трохи боявся всього цього, хоч і дуже люблю моїх друзів з пенала. Якби мій друг ножик почав скребти мене так, як загострює олівці, — гарний був би в мене вигляд!

Але, на щастя, Тося вийняла мене якраз у ту хвилину з пенала і сама, своїми руками, заходилася лікувати.

Носа мені зробила такого гарного, як і раніше. Доробила мені ліву ногу, заліпила пом’яті місця і зняла з мене гидке вбрання карлика.

Яся вигукнула:

— Ну, вже Пластусь здоровий!

А Тося посадила мене в пеналі на витирачку, в моїй кімнатці.

Було мені гарно і весело, але тут раптом я згадав, як я хвалився, що йду на ялинку, а вони всі зостаються в пеналі, та як я хотів їх дражнити.

А вони тепер такі добрі!

Мені зробилося дуже прикро, і я почав перепрошувати гум-ку-мишку і всіх друзів. А вони сказали, що це нічого — у них вдома теж була ялинка, і до них на свято прибули гарні кольорові олівці.

Я відразу познайомився з олівцями, і тепер все гаразд.

Я знову став Пластусем і ніким більше бути не бажаю.

Хочу завжди жити тільки в Тосиному пеналі.

Переклад з польської А. Седика

Переклад віршованого тексту М. Пригари

И(Пол)

К56

Перекладено з видання:

Maria Kownacka. Plastusiowy pamiętnik.

Państwowe Wydawnictwo Literatury Dziecięcej «Nasza Księgarnia»

Warszawa, 1958. Wydanie X.

МАЛЮНКИ

ФЕЛІЦИТИ ПАУЛЮК

МАРІЯ КОВНАЦЬКА

ПЛАСТУСІВ ЩОДЕННИК

ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ УРСР

КИЇВ 1962

ДЛЯ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Ковнацкая Мария

ДНЕВНИК ПЛАСТУСЯ. ПОВЕСТЬ.

(На украинском языке)

Редактор А. О. Перепадя

Художній редактор Г. Ф. Мороз

Технічний редактор В. І. Дмухар

Коректор Г. М. Горлач

Здано на виробництво 2.Х.1961 р. Підписано до друку 20.11.1962 р. Формат 70Х90 1/ 16. Фіз. друк. арк. 4. Умови. друк арк. 4,68. Обл.-внд. арк. 3.67. Тираж 39000. Зам. № 1006. Ціна 26 коп. Днтвидав УРСР. Київ, Кірова, 34. Друко-хромолітографія «Атлас» Головполіграфвндаву Міністерства культури УРСР. Львів, Зелена, 20.