Ліман Баум: Чари країни Оз

Дороті подякувала приятельці, сіла в Червоний Повіз і сказала Кобилиці відвезти її додому, до палацу в Смарагдовому місті.

Дорогою вона дуже серйозно обміркувала той сюрпризний торт до дня народження Озми й нарешті придумала, що робити.

Тільки-но вернувшись додому, вона пішла до Озминського Чарівника, що займав опоряджену для нього кімнату в одній з високих веж палацу, де він вивчав мистецтво чаклування, щоб бути готовим учинити такі чари, як звелить йому Озма для добра її підданих.

Чарівник і Дороті були давні друзі й зазнали разом багато дивних пригод. Це був низенький лисий чоловічок з гострими очима на круглому, веселому обличччі, а що за ним не водилося ні бундючності ні пихи, то його дуже любив увесь народ Озу.

— Чарівнику, — сказала Дороті, — я хочу, щоб ви допомогли мені зробити подарунок Озмі до дня її народження.

— Для тебе й для Озми я радий зробити що завгодно, — відповів він. — Що в тебе на думці, Дороті?

— Я збираюся спекти величезний торт — із глазур’ю, свічками і з усім іншим — самі знаєте.

— Дуже добре, — похвалив Чарівник.

— А середину того торта я лишу порожнисту і перекрию його ніби дахом із глазурі, — провадила дівчина.

— Дуже добре, — знову похвалив Чарівник, киваючи лисою головою.

— А в тій порожнині, — сказала Дороті, — я хочу сховати багато малесеньких мавпочок, у три дюйми заввишки, і коли торт поставлять на банкетний стіл, я хочу, щоб мавпочки проламали глазур і почали танцювати на скатерці. А потім — щоб кожна мавпочка відрізала скибку торта й піднесла комусь із гостей.

— О лишенько! — вигукнув маленький Чарівник, аж трусячись зі сміху. — Це все, чого ти хочеш, Дороті?

— Майже все, — відповіла вона. — А ви, Чарівнику, не придумаєте ще чогось такого, що могли б робити мавпочки?

— Не зразу, — відказав Чарівник. — Але де ти візьмеш таких малесеньких мавпочок?

— Оце ж ви й маєте допомогти мені, — сказала Дороті. В отих диких лісах краю Лісняків повно мавп.

— Великих, — зауважив Чарівник.

— Ну, то ми з вами поїдемо туди й наловимо великих мавп, а ви своїми чарами зробите їх маленькими — тридюймовими, і ми посадимо всіх мавпочок у кошик і привеземо додому. Потім ви навчите їх танцювати — отут нагорі, у вашій кімнаті, де ніхто не побачить їх. А на Озмин день народження ми посадимо їх у торт, і тоді вони вже знатимуть, що їм робити.

Чарівник подивився на Дороті захоплено й знов засміявся.

— Розумно придумано, люба моя, — сказав він, — і я не бачу причини, чом не зробити так, як ти кажеш, якщо тільки дикі мавпи погодяться на це.

— Ви гадаєте, що вони можуть відмовитися? — спитала дівчинка.

— Так, але, може, ми якось умовимо їх. Та хай там як, а спробувати варто, і я допоможу тобі, якщо ти згодна, щоб цей сюрпризний торт був твоїм і моїм подарунком Озмі.

Бо я й сам уже задумувався, що я їй подарую, а оскільки це я маю навчати мавпочок і робити їх маленькими, то, гадаю, ти могла б узяти мене в компанію.

— Атож, — погодилась Дороті. — З великою радістю.

— Ну, тоді домовилися, — сказав Чарівник. — Але по мавпочок треба вирушати негайно, бо мені потрібен буде час на те, щоб навчити їх, та й до Лісняцьких лісів, де вони живуть, неблизько.

— Та я будь-коли готова, — погодилась Дороті. — Попросимо в Озми Кобилицю?

Чарівник відповів не зразу. Спочатку обміркував її слова.

— Ні, — відповів він нарешті, — Червоний Повіз не проїде крізь густий ліс, а крім того, йти в дику глушину шукати мавп — справа досить небезпечна. Тому давай візьмемо з собою Лева-Боягуза й Голодного Тигра. Ми можемо їхати верхи на них не гірше, ніж у Червоному Повозі, і коли з’явиться якась загроза від звірів, ці двоє силачів і героїв захистять нас.

— Чудова думка! — вигукнула Дороті. — Ходімо ж і спитаймо Голодного Тигра й Лева-Боягуза, чи допоможуть вони нам. А Озми треба спитатися, чи можна нам вирушати.

— По-моєму, не треба, — відповів Чарівник, беручи свій капелюх і чорний саквояж з чарівним знаряддям. — Це ж має бути сюрприз до дня народження, тому їй не слід знати, куди ми їдемо. Ми просто лишимо записку — на випадок, якщо Озма про нас питатиме, — що повернемось за кілька днів.

осередині західної частини краю Лісняків є велика пуща, що називається Ліс Гугу. Це найбільший ліс у всьому Озі, і тягнеться він на багато миль у всі боки — на північ, на південь, на схід і на захід. Зі східного боку до нього прилягає кряж урвистих гір, порослих чагарником та маленькими покорченими деревами. На карті країни Оз ви легко знайдете це місце.