Євген Наумов - Чарівна круговерть

- На будівництві! - вигукнув хлопчик, не дослухавши Жучка.

Він штовхнув хвіртку й щодуху помчав вулицею.

- Швидше повертайся! Мені страшно тут... - гукнув йому навздогін Жучок.

Вулиця вела вгору. Далеко на тлі світанкового неба вимальовувалися дві кремезні горбаті фігури - надзвичайно сильний Тягач та надважкий Шляховий Коток.

На бігу Малько-Ванько нишпорив навколо очима - шукав сліди будівництва.

Зненацька він перечепився і ледве не впав. Цеглина!

Вона була важка. Малько-Ванько побіг повільніше.

Він захекався, ледве переставляв ноги... І нарешті зупинився.

Далеко внизу червоно-жовто-зеленими спалахами сяяла широка площа. Це дружина Знавця-Моргунця Урочисто виходила з провулка.

А тут угорі чийсь грубий голос прохрипів:

- Готово? Пускай!

- Зараз, - обізвався інший. - Щось трос зачепився...

- Стійте! - закричав Малько-Ванько. - Зупиніться зараз же!

І де тільки сили брались - він знову побіг.

- Хто посмів зупинити мене - найважчого з най важчих? невдоволено загув Шляховий Коток.

Хлопчик знову задихався. Він зміг вимовити тільки одне слово:

- Цег... ли... на!

- Цеглина! - лунко відгукнувся Шляховий Коток. - Ти чуєш, друже Тягачу?

- Ой-ой-ой! - забасував перелякано Тягач. - Вони вже тут!

І рвонув щосили. Сталевий трос луснув, як нитка. Тягач кинувся навтікача.

Малько-Ванько подолав останні метри й став перед Шляховим Котком.

- Де цеглина? - розлютовано просичав той. - Я не бачу її.

- Та ось же! - і хлопчик високо підняв над головою цеглину.

- Гра-гра-гра! - загоготів Шляховий Коток. - Ти загинеш, дурний хлопчиську! Зараз я зроблю тебе пласким, мов зошит.

- Чому загину? - розгублено спитав Малько-Ванько.

- А тому, що це не жовта цеглина, а сіра! Хіба ти не бачиш?

- Яка різниця?

- А така, невігласе, що Жовта цеглина та ще й на червоному кружечку - це одна з найкапосніших дружинниць Знавця-Моргунця, і означає вона: "В'їзд заборонено". З'являється вона завжди в несподіваному місці, там, де бідолашній машині ні розвернутися, ні позадкувати не можна... - Шляховий Коток зневажливо пирхнув і посунув на Малька-Ванька.

"Так ось про яку цеглину говорив Жучок!" - здогадався хлопчик і раптом несподівано для самого себе вигукнув:

- Нічого! Я зупиню тебе й цією!

Розмахнувся щосили і жбурнув цеглину під передній блискучий вал Шляхового Котка. Той ще не встиг набрати швидкості й, коли наштовхнувся на маленьку перешкоду, відразу ж зупинився.

- Що це таке, що таке?- заволав він. - Мене зупинила сіра цеглина! Нечувано! А-а-а!

Та Малько-Ванько вже не слухав його лементу й побіг униз. Там, у музеї, чекає на нього бідолашний Жучок...

Варя чимдуж крутила педалі, поспішаючи на допомогу друзям. Нарешті вона вискочила з Похмурого тунелю й озирнулась. Вулиця і перехрестя безлюдні - загони Знавця-Моргунця вже пройшли.

"Де ж це вони?" - подумала дівчинка й пошукала очима друзів, але на "Острівці безпеки" їх не було. І раптом вона побачила Рукастика-Смугастика - той стояв у центрі перехрестя і махав їй.

- Ось де він! - засміялася вона й повернула до Рукастика-Смугастика.

- Стій! Стій, неслухняне дівчисько! - раптом сердито вигукнув той.

Це було так несподівано й образливо, що Варя аж скипіла. Як він сміє називати її неслухняною?

Та це, виявляється, зовсім не той Рукастик-Смугастик! Замість блискучого шолома на голові в нього білів берет.

На руках білі рукавички, а обличчя не усміхнене, як завжди, а суворе-пресуворе!

- Порушниця! - проказав він суворим голосом. - Тричі порушниця, ти будеш й тричі покарана!

- Чому це я порушниця? - образилася Варя. - Я нічого не порушувала, їхала по велосипедній доріжці й жодного разу не вискочила за білу лінію. А що я до тебе зараз поїхала, так ти ж сам помахав мені рукою! Не дуже мені й хотілося! Бувайте здорові!

- О-о-о! - застогнав Рукастик-Смугастик і схопився за берет. Вона абсолютно не знає Закону Вулиць і Доріг! Навіть ніякого уявлення про нього не має... Тебе не можна випускати на вулицю!

- Та поясни до пуття, що ж я порушила? Мені тут інший Рукастик-Смугастик говорив, щоб я їхала по цій велосипедній доріжці. Я так і їхала...

- Він правильно казав... Туди можна їхати по цій доріжці. А назад треба іншою - тією, що проходить на протилежному боці вулиці. І цим ти порушила найперше правило Закону Вулиць і Доріг - правило правого боку! Під час руху всі - і пішоходи на тротуарах, І машини на дорогах - зобов'язані триматися правого боку. Інакше неминуче найстрашніше зіткнення!