Євген Наумов - Чарівна круговерть

- Раніше хай би хто насмілився мене штовхнути! - скаржився Жучок. - Знавець-Моргунець і його дружинники відразу ж суворо карали кривдника! А тепер, так і дивись, зовсім затовчуть...

- Чого ж ти ганявся за мною? Та ще й глузував, насміхався.

- Я насміхався і ганявся не з своєї волі. Громобій наказував. Загрожував на запчастини пустити.

Він говорив так щиро, так жалібно блимав запорошеними "блимавками", що Варя повірила.

- Гаразд, - зважилася вона. - Але як ти мені допоможеш?

- А я покажу, як пройти до замку! - зрадів той. - Тільки ти нікому не кажи, бо мені таке буде...

- Заспокойся, - всміхнулася Варя. - Я нікому не скажу.

- Тоді слухай, - Жучок притишив голос і боязко подивився на машини, що з'юрмилися на перехресті. - До замку можна пройти тільки по "зебрі".

- По якій "зебрі"?

- Онде бачиш, поперек вулиці білими смужками намальована доріжка. Це і є "зебра". Кажуть, такий кінь є - весь у смугах, та мені не довелося його бачити. І взагалі я коней не бачив, бо в місті їх немає, - додав він.

- А я бачила, - всміхнулася Варя. - І коней, і зебр. Щоправда, по телевізору...

Вона знову подивилася на доріжку-"зебру".

- Але ж он машини їдуть і через "зебру"...

- Це не має значення. Як тільки на "зебру" ступне пішохід, усі автомобілі відразу ж зупиняються.

- Чому?

- А тому, що вона теж зачарована. І "Острівець безпеки", на якому залишились твої друзі, і велосипедна доріжка, і тротуари - все це заборонене для нас, машин. Якщо хтось не послухається і порушить заборону, то можуть колеса повідпадати...

- Оце так заборона! - похитала головою Варя.

Вона приставила велосипед до стовпа.

Машини насторожено загурчали й зсунулися ще щільніше.

Дівчинка рішуче ступнула на смугасту доріжку. Всередині в неї все завмерло.

- "Зебра"! Вона йде по "зебрі"! - зойкнув хтось злякано.

І машини кинулися у різні боки.

Варя повільно перейшла вулицю.

- Все! Ось тепер усе! - радісно закричала вона, зняла з шиї маленький біленький свистунець з променистими камінцями й піднесла його до вуст...

Немов тисячі тисяч крихітних срібних дзвіночків розсипалися!

Ворота здригнулись і повільно відчинились.

На подвір'ї стрункими лавами стояли...

...ЗАГОНИ ВОЇНІВ!

Синіх - з круглими та квадратними щитами.

Жовтих - з круглими та трикутними щитами.

Білих - з щитами в синій та чорній рамках.

Смугастих - чорно-білих.

А перед ними... перед ними височів незвичайний богатир з дванадцятьма очима!

- Знавець-Моргунець! - прохрипів хтось у натовпі машин.

Знавець-Моргунець махнув рукою у білій рукавичці й громовим голосом скомандував:

- За-а-агони! На місці кро-о-оком руш!

У ту ж мить воїни почали розмірено крокувати на місці:

- Раз-два! Раз-два!

Яскраво-червоним вогнем спалахнули верхні очі ватажка. І всі разом, відбиваючи такт, заспівали:

Запалав червоний

Руху заборона.

Все стоїть!

Та ось згасли червоні очі. Запалали середні й залили все навколо променями золотавого світла.

Попередив жовтий:

Будь напоготові!

Через мить...

Згасли жовті очі, й відразу ж чистим зеленим вогнем засяяли нижні, смарагдові.

Ось зелений вогник

Рухатись дозволив.

Марш!

За знаком командира загони рушили з місця. Машини розсипалися врізнобіч і кинулись навтікача.

- Раз-два! Раз-два!

Знавець-Моргунець приймав парад.

- Вітаю вас, синьоокі Дружки-Кружки! - вигукнув він.

Перед ним проходив перший загін воїнів. Вони співали:

Вдень, вночі, у спеку й холод

Ми на варті, ми довкола

І на вулицях, в провулках,

На дорогах і завулках!

- Раз-два! Раз-два! - з'явився інший загін. Потім ще інший, потім ще... Нарешті з'явився загін Рукастиків-Смугастиків. І всі схожі між собою як дві краплі води.

- Вірні мої помічники! - вигукнув Знавець-Моргунець. - Охоронці порядку! Добрі та уважні Рукастики-Смугастики!

Загони проходили перед Знавцем-Моргунцем і прямували до воріт.

Коли пройшли останні лави дружинників, вулиця стала тихою і безлюдною.

Варя схаменулась: час їхати назад до своїх друзів!

Вона не гаючись знову стрибнула на сідло велосипеда й покотила слідом за дружиною Знавця-Моргунця.

Коли б з нею був вірний і кмітливий Рукастик-Смугастик, то застеріг би від прикрої помилки.

Вона їхала тією ж самою велосипедною доріжкою!

Дружина йшла вулицею. Воїни карбували крок. Від струнких лав раз у раз відокремлювалися групи дружинників і займали пости на перехрестях і провулках.