Люк Бессон - Артур і мініпути

— Упс! — жахається Артур, зрозумівши, що знову втрапив у халепу.

— Не знаю, чи станеш ти коли-небудь справжнім принцем, але королем базікал можеш вважати себе від сьогодні! — презирливо промовляє Селенія.

Побачивши, що Артур і Селенія знову щось не поділили, Макс потирає вдоволено руки:

— Ось він — мій зоряний час! Кльовочуваки — єдиний мініпутський народ, який не боїться Жахливого У. Або вдає, що не боїться.

Макс штовхає в бік Лайтмена, і той, копнувши головку програвача, примушує голку опуститися на улюблену пісню Макса «З ранку до ночі бачу твої очі».

Осмати повільно насуваються на дивного мініпутика, що вимовив заборонене ім'я. Артур із Селенією перелякано відступають. У клубі починається паніка.

— Артуре! В тебе всього три секунди, щоб зовсім протверезіти! — кричить хлопчикові Селенія.

— Га? Що? Хіба це можливо?

Недовго думаючи, принцеса з розмаху дає йому дзвінкого ляпаса. Ледве втримавшись на ногах, Артур махає головою.

— Щиро вдячний! І справді все пройшло!

— Ну й добре! — відповідає Селенія, вихоплюючи з піхов меч.

— А мені чим воювати? — запитує її хлопчик.

— Головою, друже!

Селенія готова до поєдинку. Несподівано поруч із Артуром, як із-під землі, постають Макс і диск-жокей.

— Гей, крихітко!

В руках у кльовочувака меч — і він кидає його Артурові.

— Дякую, пане! — відповідає хлопчик, здивований такою допомогою.

— Ну, не тремти! Дій! — гукає кльовочувак. — Покажи їм, де раки зимують!

Музика змінилася. Тепер звучить «Мінісайдська історія».

Артур займає позицію поруч із Селенією. Омати перегруповуються і оточують їх. Барахлюш вистрибом біжить за осматом, намагаючись умовити по-доброму віддати ножика.

— Якщо натиснути на кнопку сімдесят п'яту, у вас вискочить шабля-лазер. Хоча це й застарілий зразок, але діє безвідмовно.

— О! А ти певен, малий? — осмат зацікавився і зупинився. Він одразу ж натискує кнопку… Із ножика виривається сніп полум'я і вмить зносить шолом осмата разом із головою. Що ж, голова в осматів завжди була слабким місцем… Ось і тепер тіло осмата вціліло, а замість голови — обвуглена головешка. Барахлюш витягує з клешні свій заповітний ножик і чемно промовляє:

— Тисяча вибачень. Помилився! Треба було натиснути п'ятдесят сьому кнопку.

Барахлюш натискує її — із ножика вилітає тонкий лазерний промінь сталевого кольору.

— Ось так краще!

Лазерна шабля налякала осматів — вони розступаються, і Барахлюш уже поруч з Артуром та Селенією.

Друзі знову разом і готові відбити атаку ворогів. Вони стають спина до спини. Живий трикутник наїжачився трьома мечами.

Осмати приходять до тями і з дикунськими вигуками кидаються в бій.

Натягнувши спеціальні рукавички, Лайтмен хапає платівку за край і починає смикати. Голка шкребе поверхню, і це верескливе шкряботиння ніби задає ритм бійці. Майже брейк-данс!

Селенія так вимахує мечем, ніби її навчали найкращі фехтувальники світу.

Барахлюш працює своїм лазером, як шаткує капусту.

Тільки Артур відстає в бойовій майстерності від друзів, однак у нього вистачає уміння уникати спрямованих на нього ударів. Виставивши уперед меча, він відганяє осмата. І раптом меч розсипається — в руках хлопчика залишається тільки пригорща пилу.

Макс, що пильно спостерігав за бойовими діями, голосно співчуває:

— Ой, бідний хлопчик! І хто ж це виготовляє такі погані мечі?

Причитания Макса такі лицемірні, що Лайтмен не витримує і пирскає від сміху. Завершивши свою патетичну тираду, чувак підступно посміхається.

Під градом ударів, що посипалися, як із міха, Артур біжить до музичного центру, підтягується, застрибує на платівку, спотикаючись, підбігає до головки програвача і, зігнувшись, починає підскакувати разом із нею. Голка ритмічно вдаряє по платівці, платівка видає скрипучо-свистячі звуки, а осмати мечуться навколо, намагаючись ухопити верткого, як дзиґа, хлопчика. Ритмічна музика, нерозбірливі вигуки — оце дискотека для шанувальників хіп-хопу!

— Певно, бадьорі ритми у крові цього малого ще з пелюшок, — зверхньо коментує кльовочувак.

А на Барахлюша наскакують троє верескливих осматів, теж озброєних лазерними мечами.

— Ага! Так ви утрьох на одного! І вам не соромно? Тоді я потрою силу свого меча!

Барахлюш натискує кнопку, лазер ховається, а на його місці… з'являється чудовий букет квітів.

— Що? Подобається? — запитує винахідливий принц, намагаючись швидше виправити свій промах. Але для цього нема часу.