Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...

справляють та з остатнього вбираються, сучі дочки!»

Голоси дівчат:

«Сьогодні ж свято, тіточко!» Регіт.

Голос Сірчихи:

«Свято? Чересло й леміш ізнято!.. Ну, не я ваша мати,

а то показала б вам свято! Яке повигадували! Робити гріх,

а гулі справляти, волочитись не гріх!.. Через вас, вражих

дочок, робітника не вдержиш на подвір'ї: ач, усі тут!..

Ну, нехай заявитесь до двору! я покажу вам свято!

Не дивіться, що я стара, слаба жінка…»

Виходить з лівого боку, розлютована; за нею юрба парубків і дівчат.

Парубки

Ви слабі, тітко?.. Та ви ще за чотирьох псів

справитесь гавкати.

Регіт.

Сірчиха (оскаженівши).

Що?! Хто се там розумний такий? — Та як ти

смієш, вражий сину, говорити так мені, пані

Сірчисі? га? Та я тобі… (Угледівши Оксану). А ти

чого тут отираєшся біля пасіки, га? Ти що

забула тут, вража дочко?

Оксана одходить у глибінь сцени, зневажливо посміхаючись.

Е ні голубонько! ти од мене так не втечеш! Ти

навіщо ото крутиш голову парубкові?..

На галас виходить з правого боку Пеньок. Сірчиха

ставить на землю обід, що несла для Пенька, і хоче кинутись

на Оксану. Пеньок, скористувавшись сим, хапас свій обід

і зникає з ним праворуч. Парубки й дівчата, побравшись

за руки, оточають Оксану і, танцюючи колом круг неї,

не підпускають до неї Сірчиху.

Парубки (регочучи).

Затинай, дівчата, веснянку!

Дівчата (співають).

Парубки

Дівчата

Парубки

Дівчата

Парубки

За кожним приспівом парубків Сірчиха прориває живив ланцюг,

кидається на Оксану, але вона, регочучи, шугає по другий бік,

і за нею знов замикається ланцюг.

Дівчата

Сірчиха накидається й знов розриває ланцюг.

Сірчиха

То се я відьма, стонадцять чортів…

Парубки

Дівчата

Ланцюг розривається и замикається кругом Сірчихи.

Парубки й дівчата

(танцюють круг неї. регочучи, й співають).

Сірчиха

(кидається то на одного, то на другого, щоб

прорвати живий ланцюг).

Пустіть!., пустіть, кажу, щоб ви самі

загинули, прокляті!..

Парубки й дівчата

Поблизу, над річкою десь, розтинається постріл — один, другий,

третій. Всі на яку мить закам'яніли од несподіванки. З правого

боку виходить здивований Пеньок з мушкетом у руці. З лівого

боку, стрибаючи на своїй довгій палиці, вискакує Лесь.

Лесь

Тікайте хто куди! За лісом там, в яру, із наїздом

татарським б'ються січовики…

Всі з криками і вереском зникають у лісі; навіть старий

Пеньок кидає з ляку мушкет і шкутильгає за ними.

Сірчиха

(озирається довкола й шукає очима по землі).

Ой, лишенько, а де ж обід, що принесла

сюди?.. От паливоди! от харцизи! Пропав обід!

Украли!

(Біжить за іншими).

Оксана

Залишається сама, з радісною усмішкою дослухаючись

до гомону).

Кривавий бій… татари…

Зненацька погляд її зупиняється на покинутім мушкеті. Вона хапає

його і біжить з ним туди, звідкіль чути було постріл, але по хвилі

повертається назад, припадає на одно коліно по правий бік одного

з кушів і цілиться. Не встигши вистрелити, зникає праворуч, а на