Максим Кидрук - Твердиня

Щось холодне заворушилось у Левка під серцем, і тієї миті чоловік повернув голову. Українець рохнув і голосно смикнув кадиком. Попри півтемряву, що огортала рудого, Левко усвідомив, що зазирає в найстрашніші очі з усіх, які доводилось бачити до цього. Баньки рудоволосого мали криваво-червоний колір. Моторошний ефект посилювала полум’яна облямівка на повіках, що підкреслювала нездорове забарвлення кришталиків і створювала ілюзію кривавих підтьоків довкола очей. Розумом Лео осягав, що очі цілком відповідають волоссю й бороді, що це лише витівка природи, що причини в генах чоловіка, проте серцем відмовлявся вірити в реальність побаченого. У півтемряві пабу очі здавалися червоно-чорними жаринами.

Відвівши погляд, хлопець закрокував уздовж барної стійки до виходу.

Рудий стежив за Левком, доки той, пропустивши Ґуннара та Сьому, не зник за дверима, потому підхопився й, сплюнувши у попільничку жмут пережованого листя коки, поквапився до виходу.

Вони стояли біля вікна в його квартирці й дивилися на затоку.

Ґрем провів пальцями по руці Сатомі, там, де та була неприкрита сукенкою, просто щоб перевірити, що вони на однаковій частоті. Японка не здригнулась і руки не відвела. Його обличчя просяяло, наче в малюка, що отримав на Новий рік бажаний подарунок.

На столі залишилися щойно принесені суші, на підвіконні – два келихи білого сухого вина «Flagstone Noon Gun» з Південної Африки, урожаю 2009 року, бо ніхто з них не думав ні про вечерю, ні про вино. Обоє впивалися зовсім іншим сп’янінням.

У Сатомі від збудження підгиналися коліна.

Опинившись за кілька сантиметрів від Ґрема, вона подалась уперед і поцілувала його, спершу ковзнувши язичком по губах хлопця, а тоді настирливо просунувши його глибше в рота. Однією рукою вона провела у мулата за вухом, іншу опустила спереду на джинси, граючись із пряжкою… і з тим, що тверділо нижче від неї.

Продовжуючи відповідати на цілунки, Ґрем погладив долонями її стегна. Гаряча кров шугонула по всіх кінцівках, коли він зрозумів, що дівчина в панчохах. Піднявши край сукні, він підчепив пальцями трусики й стягнув їх донизу. Переступивши з ноги на ногу, Сатомі піднялась на пальчики та скинула їх на підлогу.

Ґрем торкнувся рукою розпаленілого тіла між її ніг, не припиняючи цілувати. Знайшовши клітор, стиснув його пальцями, водночас відриваючись від губ дівчини й опускаючись із поцілунками на шию, а потім ще нижче – на груди.

Тепло від його рук розливалось усім її тілом.

Сатомі відступила на крок, щоб спертись об стіну, інакше просто з’їхала б на підлогу. Ноги тремтіли, ледве втримуючи тіло. Ґрем відчув це; взяв дівчину на руки (вона обхопила його ніжками) й поніс до спальні. Поставивши перед ліжком, Ґрем через голову зняв її сукню, залишивши японку в самих чорних панчохах і червоному мереживному брасьєрі, що ледве прикривав соски.

Потому легенько штовхнув на матрац.

Цілуючи, Ґрем піднявся вгору по її тілу. Коли дотягнувся до лиця, Сатомі з жадобою впилась у його губи. Якийсь час вони грались язиками, потому Ґрем узявся пестити її груди. Його язик закружляв навколо набухлого соска, й Сатомі, стиснувши в кулачках цупке волосся американця, притишено застогнала.

Мулат ковзнув пальцями по низу живота – раз, другий, третій. Доторкнувся клітора. Сатомі зірвала з хлопця сорочку й почала водити руками по спині від шиї аж до сідниць, стягуючи нижче джинси.

Коли його великий палець зачіпав винятково чуттєву точку, дівчина скрикувала і встромляла нігті у спину американця.

На мить відірвавшись від тіла, що пашіло плотським теплом, Ґрем скинув джинси.

– Ніколи не думала, що я з тих дівчат, які готові віддатися першої ж ночі… – м’яко сказала Сатомі, насолоджуючись його м’язистим, доглянутим тілом. Вона побачила його член і замружилась від ущипливого передчуття, що, наче бульбашки газованої води, розпливлося по втягнутому животу.

Він кинув на неї погляд, ладний наморщити брови, та з виразу обличчя зрозумів, що це лише гра. Дівчина не має на увазі те, що каже, вона не має наміру зупинятись, і Ґрем продовжив пестити її (ліва рука – між стегон, права – на грудях), відчуваючи, як указівний і середній пальці долоні стають мокрими.

– Усьому буває перший раз, – відповів він, поцілувавши внутрішню частину стегна Сатомі. Близько. Так близько…

Вона вигнула спину, прикусивши краєчок нижньої губи, й застогнала голосніше. Від рухів його пальців спирало подих. Усередині, готуючись вивільнитися, згущувалась енергія сотень атомних вибухів.