Олександр Дан - ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу

Театральні дійства влаштовувалися майже біля кожного двору. Четверо дяків несли зменшену копію сільської церкви і скриню для пожертвувань з одного двору до іншого. Господарі дворів, послухавши колядки і псалми, обдаровували колядників і робили пожертви на церкву.

Навколо лунали сміх і веселощі. Колядки звучали повсюдно. Незважаючи на холод, гармоністи грали голими пальцями по клавішах і кнопках гармоніки, акомпануючи колядникам. Затихало все те тільки під ранок і ближче до вечора наступного дня все розпочиналося спочатку. І так усі три зимових дні Різдва.

На вулицях Гаршфольво, невеликого села на околицях курортного містечка Сольви, що загубилося між гір, де жила сім'я Роберта, було темно. Але завдяки рясному снігу, що випав під самий Новий рік, і яскравому світлу зірок усе навколо було яскравим і чарівним.

Будинки вздовж вулиці щільно притискалися один до одного вузькими дворами. З усіх вікон різнокольоровими вогнями виблискували прикрашені іграшками і гірляндами новорічні ялинки.

Очі самі по собі заплющувалися від утоми, сон долав Роберта і намагався повністю зламати його волю і змусити підкоритися п'янкому духу Морфея. Засинати завжди було приємно і солодко.

Роберт опустив голову на м'яку подушку і поринув у мрії, які непомітно перейшли у сновидіння.

– Скільки можна спати? Галло! Треворе, підйом!

Чийсь бадьорий жіночий голос доносився з кухні разом із дзвоном склянок, тарілок, ложок і виделок, які жінка розставляла на столі для сніданку.

– Підйом, Треворе!

Роберт розплющив очі тільки після того, як той хтось скинув з нього ковдру.

– Тітонько, дай поспати ще трішечки. Ще п'ять хвилин, – сонно простогнав він і спробував схопити ковдру, але вона сповзла на підлогу.

Роберт неохоче потягнувся рукою до підлоги, але з першої спроби дістати ковдру йому не вдалося, довелося навіть трохи підвестися. І саме цієї миті сталося щось неймовірне, він ніби потрапив в якесь казкове задзеркалля. Посеред величезної кімнати з високими стелями стояла неймовірної краси велика зелена ялинка. Вона була розкішно одягнена в різнокольорові кулі, фігурки звірів, яскраві гірлянди, а зверху гілки були прикрашені великими золотистими, червоними і жовтими бантами. На шпилі ялинки красувалася промениста червона зірка. Ялинка грала всіма барвами веселки. Великі кулі червоного і синього кольорів, кулі поменше білого і зеленого кольорів, цукерки, загорнуті в білі серветки і підвішені до гілок різнобарвними нитками, – усе це створювало ореол чогось чарівного і неземного.

Роберт не міг відвести здивованого та захопленого погляду від ялинки. Таку велику, пишну, красиву й ошатну новорічну ялинку він бачив уперше у своєму житті.

Роберт не міг зрозуміти, чи все це насправді. Він озирнувся і на свій подив зрозумів, що знаходиться в зовсім іншій, багато прибраній, чужій кімнаті. Ця кімната була світла, простора. Стіни пофарбовані в яскравий жовтий колір, а стеля – у блакитний з маленькими майстерно намальованими зірочками. Уздовж стін стояли нові меблі, на відкритих поличках яких красувалася безліч різних книг, як у бібліотеці.

З іншого боку кімнати стояло чорне, лакове, з відкритим клапом і білими клавішами піаніно. І іграшки – десятки, напевно, навіть сотні різноманітних іграшок. Очі розбігалися від їх кількості. Маленькі і великі різнокольорові автомобілі, два справжніх шкіряних м'ячі – футбольний і навіть для баскетболу. А найголовніше – величезна залізниця, яка вилася навколо ялинки по підлозі майже по всьому периметру кімнати, з тунелями, світлофорами, мостами та іншими неймовірними деталями, про які Роберт навіть мріяти не міг. А над його ліжком на невидимих нитках висіла модель справжнього літака. Усе це було просто вкрай красиво і неймовірно недоступно.

Роберт сидів на ліжку з широко розплющеними очима, повними подиву і захоплення. Таке яскраве сновидіння він бачив уперше в житті, і залишати цю казку йому зовсім не хотілося. Роберт мрійливо заплющив очі…

– Робере, підйом! Скільки можна тебе кликати?! – з кухні мама вимагала послуху і, підійшовши до ліжка Роберта, смикнула його за плече.

Роберт розплющив очі і підвівся. Кімната знову стала колишньою. На столі посеред кімнати стояла невелика новорічна ялинка. Яскраві фарби зникли, і разом з ними зникли і всі іграшки. На стіні біля ліжка Роберта висіла сторінка журналу для автомобілістів з фотографією нового автомобіля. Розворот до стінки було приклеєно синім пластиліном за всі чотири кутки аркуша.