Олександр Дан - ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу

– Чому? Треворе, я вам ще скажу, що досвідчені психологи під час гіпнотичного сеансу можуть провокувати не тільки певні думки, а й образи. В деяких випадках можливе вживляння і вигаданих життєвих ситуацій для блокування і заміни наявних болісних спогадів, що впливають на психологічний стан людини.

– Тобто ви хочете сказати, що гіпнотизер, провокуючи сновидіння, може вживляти людині штучні спогади про минуле?

– Саме так! Ба більше, під час такого сеансу людина їх сприймає не як минуле, а як справжнісіньку реальність. Можна також вживити цілковито вигадану життєву лінію, і людина під гіпнозом так само сприйме її як реальність. З подібними гіпнотичними маніпуляціями у мене особисто є неабиякий досвід з позитивною тенденцією психологічного відновлення пацієнта. Але це можливо, як я вам уже казала, тільки з високогіпнабельними персонами. До речі, з практики, саме у них яскраві, кольорові і дуже деталізовані сновидіння, незалежно від того, свої вони чи навіювані.

Аманда зробила невеличку паузу і несподівано запитала:

– А які у вас сновидіння, Треворе – чорно-білі чи кольорові?

Тревор замислився.

Він давно не думав про це.

Запитання Аманди змусило Тревора подумки зазирнути в дитинство, і його пам'ять з декількох кадрів давно забутих дитячих вражень, як мозаїку, склала невеличкий клаптик спогаду з далекого минулого.

Це сталося в день його народження. Йому тоді виповнилося дванадцять.

Батько Тревора, відомий інженер-будівельник, проектував у Таїланді один з найвищих на той час готелів. Згодом до Бангкока переїхали і його дружина з сином.

У той день усі весело святкували іменини Тревора. Святкування закінчилося вечірньою прогулянкою на човні-гондолі каналами Бангкока.

Човен був довгий і вузький. У ньому могло вміститися лише кілька осіб. Зверху була натягнута жовта тканина, що захищала пасажирів від сонця. Для зручності одна гасова лампа знаходилася всередині під навісом, а попереду на довгій палиці висіла інша, яка світила гондолі шлях уперед по каналу.

Час наближався до опівночі, але повертатися додому в задуху готелю нікому не хотілося. На човні запалили ще лампи, і всередині зав'язалася невимушена розмова. Тревор примостився на дні човна біля батька, і його вже зморив сон. Йому марилося, що він пливе на великому піратському кораблі по хвилях бурхливого океану. Бризки води, що випадково потрапляли на його обличчя, тільки підсилювали намарену реальність фантастичної картини. Уві сні він усміхався. Тревор згадував день, що минув, з усією повнотою веселощів, подарунків та ігор.

У тривалі відрядження колеги батька зазвичай подорожували з сім'ями, тому друзів у Тревора не бракувало. Але в цей день уся увага була прикута тільки до нього. Йому дарували солодощі та подарунки, упаковані в яскраві коробки. Батько зробив найрозкішніший подарунок – конструктор зменшеної копії величезного білого літака. На кольоровому зображенні коробки цей літак виглядав надзвичайно, і Тревор не міг дочекатися тієї миті, коли відкриють коробку і він зможе почати збирати деталі.

Але після святкування батьки вирішили провести залишок часу, мандруючи на гондолі каналами Бангкока. І ось зараз він міцно притискав коробку конструктора до грудей, притулившись до батька, і втихомирено засинав.

Тревор чув невимушені розмови батьків, плескіт човна і води, відчував запах водоростей і смаженого рису, як раптом усе миттєво зникло і він, немов у казці, перенісся на дах якоїсь стодоли. Зразу довкола якось усе стихло, але картинка була дуже реалістичною, чіткою й яскравою. Дах стодоли був укритий червоною від іржі бляхою. Тревор сидів босоніж навпочіпки і дивився на хмари.

Від несподіванки такого переміщення Тревор звівся на ноги і почав оглядатися. Поруч із ним сидів зовсім незнайомий йому хлопчик і про щось белькотів незнайомою мовою. Тревор з неприхованим острахом та подивом дивився на цього хлопчика, намагаючись зрозуміти, хто це, і що з ним відбувається.

Неподалік од стодоли, куди його занесло, стояв старий довгий будинок, укритий червоною черепицею, що вже позеленіла від часу. У деяких місцях на стінах будинку було видно тріщини, у дворі бігали кури, а біля дерев'яного паркану спав великий собака на ланцюгу зі скуйовдженою довгою шерстю.

З даху стодоли відкривався краєвид на сільські городи, невеликі будинки з червоними дахами і далі в перспективі – на гори, густо вкриті, наче килимом, зеленими лісами. Було дуже спекотно і пахло гарячим бітумом, як на будівельному майданчику у батька.