Стівен Кінг - Чотири після півночі

— Тож, Джоне, — промовив Батя. — Я лише намагався допомогти твоєму хлопчині з тією камерою. Присягаюся, то й усе, що я намагався зробити. Пригадуєш, як того разу, коли я допоміг тобі, коли ти надміру заповзявся вболівати за «Севенті-Сіксерс» [275] «Філадельфія Севенті-Сіксерс» (Philadelphia 76ers) — професійна американська баскетбольна команда, заснована 1939 р., що базується у Філадельфії, штат Пенсильванія. .

Цілковита тиша по той бік слухавки означала, що Джонові Делевану є багато чого сказати з цього приводу, та в кімнаті був Кевін, що, мов той кляп, стримував його мову.

— Тож твій малий нічого про те не знає, — сказав Батя, чия бридка посмішка ширшала в цокотливому мороці «Емпоріум Ґалоріум», де панували запахи старих журналів і мишачого посліду. — Я сказав йому, що це його зовсім не обходить, на відміну від наших із ним справ. Я б того навіть не згадав, якби був інший шлях тебе сюди затягти. І ти мусиш побачити те, що я маю, Джоне, бо ж інакше не зрозумієш, чого хлопчина вирішив розтрощити ту камеру, яку ти йому купив…

— Розтрощити!

— …і чого я гадаю, що то слушна думка. Тож ти прийдеш сюди з ним чи як?

— А схоже, трясця, що я в Портленді?

— Не зважай на вивіску «ЗАЧИНЕНО» на дверях, — промовив Батя безтурботним тоном чоловіка, що роками отримував бажане й очікував, що так триватиме й надалі. — Просто постукай.

— Хто, на біса, розповів моєму малому про тебе, Меррілле?

— Я його не питав, — відповів Батя тим самим дратівливо-безтурботним тоном і поклав слухавку, проказавши до порожньої кімнати: «Я знаю тільки, що він прийшов. Вони завжди приходять».

Чекаючи, він дістав «Сан-660», котру придбав у Льюїстоні, з коробки, відразу поховавши картонку глибоко в сміттєвому бачку поруч із робочим столом. Батя задумливо подивився на камеру, потім заправив стартовий пакет на чотири знімки, який був у наборі з нею. Покінчивши з тим, він розпакував саму камеру, вивільнивши об’єктив. Червона цяточка зліва від зигзагоподібної блискавки загорілася на якусь мить, поступившись миготливому зеленому вогнику. Батя не дуже здивувався, відчувши, як усе його тіло сповнює тремтіння.

«Що ж, — подумав він, — Бог ненавидить боягузів», і натиснув на кнопку спуску. Гармидер сарайкуватого інтер’єру «Емпоріум Ґалоріум» умить освітив неймовірно білий спалах. Камера видала звичний коротенький чавкотливий звук і виплюнула те, що мало стати полароїдним знімком — достоту досконалим, але якому чогось бракувало; знімок, що зображав би світ, де кораблі неодмінно ходять на паровій тязі, зісковзуючи з химерно-зміястих урвищ на краю світу, якщо заплисти задалеко на Захід.

Батя роздивлявся знімок із тим самим зачудованим виразом, котрий відбивався на обличчях клану Делеванів, коли ті чекали, поки проявиться перший Кевінів знімок. Він говорив собі, що ця камера нічого подібного не робитиме, та все одно заціпенів від напруги. Тож стріляний птах він чи ні, а якби в ту мить якась дошка випадково зарипіла, то він майже напевно закричав би.

Та жодна дошка не зарипіла, і коли знімок проявився, то показав саме те, що й мав: зібрані й розібрані годинники, тостери, перев’язані мотузкою кучугури журналів, лампи — з настільки страхітливими тінями, що хіба тільки британки з найвищого класу могли їх щиро вподобати, — полиці, напхані щоквартальниками (шість за бакс) із заголовками на кшталт «По тому як впаде темрява, люба моя», «Полум’я плоті», «Мідяний кекс» [276] «По тому як впаде темрява, люба моя» (After Dark, My Sweet, 1955) — «крутий» детективний роман американського письменника Джима Томпсона; «Полум’я плоті» (Fire in the Flesh, 1958) — детективний роман Девіда Гудіса, американського автора, що писав у жанрі детективу-нуар; «Мідяний кекс» (The Brass Cupcake, 1950) — «крутий» детективний роман американського письменника Джона Макдональда. , та запилене переднє вікно трохи на віддалі. Можна було прочитати літери «ЕМПОР» ззаду наперед до того місця, де громіздкий силует комода загороджував решту назви крамниці.

Ані тобі незграбного створіння, що повстало з могили; ані тобі ляльки в блакитному платтячку, що тримає ножаку в руці, лише камера. Він припускав, що примха, котра перед тим змусила його зробити знімок, задля певності показувала, як глибоко ця річ пробралася йому під шкіру.

Батя зітхнув, поховавши знімок у сміттєвому бачку. Він висунув широку шухляду робочого столу й дістав звідти невеличкий молоток. Міцно затиснувши камеру в лівій руці, Батя коротко змахнув молотком. Значних зусиль не докладав, оскільки в цьому не було потреби. Ніхто більше по-справжньому не оцінював майстерності. Усі собі балакали про чудеса сучасної науки, синтетику, новітні сплави, полімери і бозна про що. Це було не важливо. Шмарклі. Ось із чого все навсправжки робилося в ці дні, і не потрібно було багато сили, щоб розтрощити камеру, зроблену зі шмарклів.