— Гаразд, хлопці, — сказав Док. — Ходімо, підчикрижимо трохи Далтонам гузна.
Вони виступили разом, четверо в ряд, крізь салунні двері «кажанячі крила», якраз коли дзвін на баптистській церкві Тумстона почав відбивати полудень.
Далтони повним чвалом скакали по Мейн-стрит, прострілюючи дірки у вітринах і фальшивих фасадах. Водяну діжку перед закладом «Кредити і надійне лагодження зброї у Дюка» вони перетворили на фонтан.
Айк Далтон був першим [46] У Алберта в голові плутаються різні історичні особистості, дати й географія подій: член банди на прізвисько Шкуратяний Айк не був Далтонам братом.
, хто побачив чотирьох чоловіків, які стояли на курявій вулиці, відслонивши назад сюртуки, щоби звільнити руків’я своїх револьверів.
Айк люто прикоротив свого коня, аж той з верескливим іржанням став дибки, піна щільними сирними згустками бризкала на всі боки з вудил. Айк Далтон трішечки нібито скидався на Рутгера Гауера [47] Rutger Hauer (нар. 1944 р.) — голландський кіноактор з характерною зовнішністю «холодного блондина», уславився ролями негідників в голлівудських фільмах.
.
— Дивіться-но, що ми тут запопали, — глузливо гукнув він. — Це ж Ваєт Ерп і його гомосячий братик Верджил.
Поряд з Айком зупинився Еммет Далтон [48] Emmett Dalton (1871–1937) — член банди, який значною мірою посприяв популяризації її історії в мас-культурі: отримавши під час останнього невдалого нападу на банк 23 кульові поранення, відсидів 14 років у в’язниці, написав кілька книжок про пригоди на Дикому Заході і став голлівудським актором.
(який був схожим на Доналда Сазерленда [49] Donald Sutherland (нар. 1935 р.) — канадський кіноактор, зірка Голлівуду.
після цілого місяця безсонних ночей).
— І ще один підар, їхній дружок дантист, — прошипів він. — Кого ще треба…
Та тут він упізнав Алберта й зблід. Тонка презирлива усмішка зів’яла на його губах.
До двох своїх синів під’їхав Татусь Далтон. Татусь був дуже схожим на Сліма Пікенса [50] Slim Pickens (1919–1983) — колишній фаховий ковбой, зірка родео, який, ставши кіноактором, знімався у численних вестернах, детективах та телесеріалах.
.
— Господи, — прошепотів Татусь. — Це ж Козир Кавснер!
Тепер свого коня поруч з Татусем зупинив і Френк Джеймс [51] Алберт зводить у своїй уяві в одну особу найстаршого з братів Далтонів, Френка, який служив маршалом і загинув задовго до створення його братами банди, і знаменитого бандита ще ранішого часу Джессі Джеймса.
. Обличчя в нього було кольору брудного пергаменту.
— Що за чорт, хлопці! — вигукнув Френк. — Я не проти переполохати парочку містечок у нудний день, але ніхто не казав мені, що тут виявиться Аризонський Юдей.
Алберт «Козир» Кавснер, відомий від Седелії до Стімбовт-Спрингс [52] Понад десяток міст у різних штатах називаються Sedalia і два міста мають назву Steamboat Springs.
як Аризонський Юдей, зробив крок уперед. З долонею, завислою над руків’ям свого «Бантлайна» [53] Buntline — револьвер системи кольта, отримав назву від псевдоніма американського письменника Неда Бантлайна (1823–1886).
. Не відриваючи своїх крижаних сірих очей від запеклих лиходіїв, які сиділи верхи за двадцять футів перед ним, Алберт сплюнув убік тютюновим струменем.
— Нумо, хлоп’ята, робіть ваш вихід, — промовив Аризонський Юдей. — За моїми підрахунками, пекло ще й наполовину не заповнене.
Банда Далтона ляснула по кобурах якраз у ту мить, коли годинник на вежі Тумстонської баптистської церкви відбив у гаряче пустельне повітря останній дзвін полудня. Козир лапнув свій револьвер, висмикнувши його зі швидкістю метеорного спалаху, і, коли він почав шпарити долонею лівої руки по курку, посилаючи розсип 45-каліберної смерті в банду Далтона, закричала якась дівчинка, що стояла перед готелем «Лонгорн».
«Змусьте вже хто-небудь цю шмаркачку припинити її скиглення, — подумав Козир. — Що там таке з нею, врешті-решт? У мене тут усе під контролем. Мене ж не дарма називають найметкішим юдеєм на захід від Міссісіпі».
Але вереск не припинявся, прориваючись крізь повітря, по ходу його затьмарюючи, і все почало руйнуватися.
На якусь мить Алберт взагалі звідусіль пропав — загублений у темряві, де фрагменти сновидіння шкереберть осипалися і зникали в якомусь вирі.
Єдиною константою залишався той жахливий крик; він звучав, як верещання переповненого чайника.
Алберт розплющив очі й роззирнувся. Він сидить у своєму кріслі в передній частині пасажирського салону літака рейсу № 29. З хвостової частини літака по проходу йшла дівчинка років десяти чи дванадцяти, на ній була рожева сукенка і нахабно великі темні окуляри.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу