Гарлан Кобен - Твоя перша остання брехня

Майя не відповіла.

— Третій постріл, — повторив Кірс. — Той, що його вбив.

— Я вже вам сказала.

— Що сказали?

Майя підвела очі й зустрілася з ним поглядом.

— Я не бачила третього пострілу.

Кірс кивнув.

— Саме так, — дуже повільно вимовив він. — Бо тоді ви вже втікали.

«Допоможіть… прошу… хто-небудь… мій чоловік…»

Серце поривчасто билося в грудях. Звуки — постріли, дзижчання гелікоптера, крики агонії — одночасно накотилися на неї. Вона заплющила очі, кілька разів глибоко вдихнула, зберігаючи спокійний вираз обличчя.

— Майє?

— Так, я втекла. Гаразд? Двоє чоловіків зі зброєю. Я втекла. Втекла і лишила там свого чоловіка, а потім, не знаю, може, п’ять-десять секунд по тому, я почула постріл ззаду, і, так, тепер, зважаючи на все, що ви мені розповіли, я знаю, що, коли втекла, той самий стрілець приставив зброю до голови мого чоловіка, поки він стояв на колінах, і натиснув на гачок…

Вона зупинилася.

— Ніхто вас не звинувачує, Майє.

— Я про це не питала, детективе, — процідила жінка крізь стиснені зуби. — Чого ви хочете?

Кірс погортав сторінки.

— Крім дуже деталізованого опису злочинців, ви змогли нам розповісти, що той із них, який був у червоних конверсах, мав при собі «Smith&Wesson 686», а його партнер озброєний пістолетом «Beretta М9», — Кірс подивився вгору. — Це вражає. Так просто впізнавати зброю…

— Це частина моєї освіти.

— Вашої військової освіти, я маю рацію?

— Скажімо простіше, я спостережлива.

— О, це зайва скромність, Майє. Ми всі знаємо про ваші подвиги за кордоном.

«І про моє падіння », — мало не додала вона.

— Освітлення в тій частині парку погане, лише кілька віддалених ліхтарів.

— Цього достатньо.

— Достатньо, щоб точно впізнати марку пістолета?

— Я знаюся на вогнепальній зброї.

— Так, звісно. Ви насправді вправний стрілець, так?

— Стрілчиня.

Вона виправила його автоматично. Так само автоматично він поблажливо всміхнувся.

— Винен. Усе одно, було темно…

— «Smith&Wesson» виготовлений із нержавіючої сталі, не чорний. Його легко розгледіти в темряві. До того ж я чула, як він відтягував курок. Це робиться на револьверах, а не на напівавтоматах.

— A «Beretta»?

— Тут щодо конкретної моделі я не впевнена, але в нього був рухомий ствол, як і в них.

— Як ви знаєте, з тіла вашого чоловіка дістали три кулі. Тридцять восьмий калібр, підходять до «Smith&Wesson», — детектив потер обличчя, начебто глибоко замислився. — У вас є зброя, так, Майє?

— Є.

— Серед неї раптом нема «Smith&Wesson 686»?

— Ви знаєте відповідь, — сказала Майя.

— Звідки мені знати?

— Закон Нью-Джерсі вимагає від мене реєстрації всієї придбаної в штаті зброї. Тож вам усе це відомо. Хіба що ви зовсім некомпетентний, детективе Кірс, а це ж, безперечно, не так — ви одразу ж перевірили мене в реєстрі зброї. Тож облишмо ігри й перейдімо до справи.

— Яка відстань від місця, де впав ваш чоловік, до фонтану Бетесда?

Зміна теми заскочила її.

— Я певна, ви все там виміряли.

— Так, виміряли. Відстань приблизно триста ярдів [6] 273 м. з усіма поворотами та вигинами. Я її пробіг. Я не в такій хорошій формі, як ви, але в мене це зайняло близько хвилини.

— Гаразд.

— Що ж, ось у чому справа. Кілька свідків сказали, шо чули постріл і що ви з’явилися принаймні за хвилину чи дві після нього. Як ви це поясните?

— А чому я мушу це пояснювати?

— Справедливе питання.

Майя й оком не зморгнула.

— Ви вважаєте, що я застрелила свого чоловіка, детективе?

— А це так?

— Ні. І знаєте, як я можу це довести?

— Як?

— Ходімо зі мною на стрільбище.

— Для чого?

— Як ви й сказали, я вправна стрільчиня.

— Нам так повідомили.

— От і побачите.

— Що побачу?

Майя нахилилася вперед і подивилася йому в очі.

— Мені не потрібні три постріли, щоб убити людину з такої відстані, навіть із пов’язкою на очах.

Кірс у відповідь щиро посміхнувся.

— Ваша правда. Вибачте, що порушив цю тему, бо — ні, я не вважаю, що ви застрелили свого чоловіка. Насправді я практично можу довести, що ви цього не робили.

— Що ви маєте на увазі?

Кірс устав.

— Ви тримаєте зброю тут?

— Так.

— Покажете мені?

Спершу вона повела його до сейфа в підвалі.

— Гадаю, ви велика прихильниця другої поправки, [7] Друга поправка до Конституції СШ А захищає право громадян зберігати та носити зброю. Була ухвалена 15.12.1791. — сказав Кірс.

— Я не лізу в політику.

— Але зброю любите, — він подивився на сейф. — Не бачу кодового колеса. Він відкривається ключем?