Рэй Брэдбери - Трилогія смерті

Здесь есть возможность читать онлайн «Рэй Брэдбери - Трилогія смерті» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Навчальна книга-Богдан, Жанр: Триллер, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Трилогія смерті: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Трилогія смерті»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Усі три романи Бредбері, що подані в цьому томі, об’єднані одними і тими самими персонажами, епохою, а головне — химерністю та непередбачуваністю подій. Загадкова смерть витає над усіма, а невблаганний фатум вибирає свої жертви тільки за йому зрозумілим алгоритмом. Аби залишитися в живих, не конче добре володіти зброєю, — таке не допоможе, бо це не класичний детектив.
Із виру приголомшливих та небезпечних перипетій головним героям допомагає вибратися саможертовність, сприйняття світу і себе з поблажливою іронією та, як не дивно, певна божевільність учинків.

Трилогія смерті — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Трилогія смерті», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Нікчемний сучий син, — прошепотів Генрі.

— Нікчемний сучий син, — тихцем відлунював я.

— Як щодо Реттіґан? Ти гадаєш, їй варто зоставатись у відкритому морі, а не в пишному пляжному будинкові?

Він був великий, осяйний, білий і чарівний, але схожий на склеп, повний примар, як у цих кінострічках, що на горі; сорок футів заввишки, п’ятдесят років завширшки, мов ті дзеркала тут, і одна жінка, котра з незнаних причин ненавидить їх.

— Нікчемний сучий син, — промимрив Генрі.

— Нікчемна сука, — відповів я.

Розділ тридцять другий

— Ну ж бо огляньмо усе ретельніше, — мовив Генрі. — Увімкни світло, і я не потребуватиму ціпка.

— А ти відчуваєш, коли світло горить, а коли ні?

— Благувате дитинча. Прочитай мені імена!

Я вхопив його за руку, ми рухалися уздовж дзеркал, я читав імена.

— Дати нижче імен, — тоном командувача заговорив Генрі. — Зараз вони стали ближчими.

— Тисяча дев’ятсот тридцять п’ятий. Тисяча дев’ятсот тридцять сьомий. Тисяча дев’ятсот тридцять дев’ятий. Тисяча дев’ятсот п’ятдесятий. Тисяча дев’ятсот п’ятдесят п’ятий. Дати й імена, імена, імена, усі різноманітні.

— Якось надто багато, — мовив Генрі. — Ми усі минули?

— Ще одне останнє дзеркало з датою. Тридцять перше жовтня. Торік.

— Як так виходить, що усі твої трафунки припадають на Геловін?

— Доля і передбачливість поблажливі до таких легкодухів, як я.

— Ти назвав дату, але… — Генрі приклався до студеного скла. — Нема імен?

— Жодного.

— Вона замислила повернутись і додати ім’я? Затіяла виринути так, аби шум від неї хіба що собаки вчули, коли тут буде потемки. Вона…

— Тримай язика на зашморзі, Генрі, — я в сто очей дивився на дзеркала, у підвальний морок, де сновигали тіні-примари.

— Синку, — Генрі обхопив мою руку, — ворушися далі, поганцю.

— Ще дещо залишилося наостанок, — я зробив дюжину кроків і спинився.

— Не розповідай, — Генрі заковтнув повітря, — ти тільки-но зійшов з підлоги.

Я глянув униз на круглий люк. Теміні, що вростала углибину, не було кінця-краю.

— На звук — ніби порожнеча, — Генрі вдихнув, — дощовий стік із чистою водою!

— По задній бік театру, так.

— Прокляття!

Зненацька знизу ринув потік води, свіжий приплив, що віддавав запахом зеленастих пагорбів і холоднавого повітря.

Дощило кілька годин тому. Достатньо години, аби вода хлинула сюди. Більшу частину року водостік залишається сухим. А зараз натекло десь фут завглибшки, далі все впадає в океан.

Я схилився, щоби промацати отвір зсередини. Щаблі.

— Ти ж не спускатимешся? — запитав Генрі.

— Це темний, прохолодний і довгий шлях до водойми: якщо будеш необачним, підеш на дно.

Генрі пирскнув.

— Ти вважаєш, вона дісталася сюди саме цим шляхом, аби перевірити імена?

— А чи прошмигнула через театр і зійшла сюди?

— Ей! Води он побільшало!

Порив доволі холодного вітру потягнув із отвору.

— Ісусе Христе! — скрикнув я.

— Що?

Я понурив очі.

— Я щось побачив!

— Може й ти не розгледів, а мені вдалося! — пучок світла дугами несамовито закрутився дзеркальною кімнатою, а Генрі того моменту взяв мене за лікоть та відтягнув від отвору.

— Ми рухаємося правильним шляхом?

— Ісусе! — спохопився я. — Сподіваюся на це!

Розділ тридцять третій

Таксі спинилося на узбіччі позаду здоровецької білої арабської фортеці Реттіґан.

— Боженько! — скрикнув Генрі й докинув: — Лічильник нацикав зайвого. Відтепер кермуватиму я.

Крамлі не було побіля дверей, що виходили на побережжя: стояв далі поруч із басейном, з півдюжиною келихів, наповнених до краю мартіні, у двох із них уже проглядалося дно. Він завзято метнув оком на них і силкувався виправдовуватися:

— Я отеперчки готовий до твоїх пришелепкуватих вибриків. Уже маю амуніцію. Привіт, Генрі. Генрі, ти поки не каєшся, що рвонув з Нью-Орлеана заради цієї скриньки Пандори?

— Одне з цих пійл відгонить горілкою, чи не так? Воно і в мене невдоволення як рукою зніме.

Я простягнув келих Генрі та притьмом прихопив один собі, Крамлі ж похнюпився через моє німуваня.

— Що ж, ділися, — не втримався він.

Я розповів йому про Граумана і гардеробні з дзеркалами, що затесались у підвалі.

— Плюс, — вів далі я, — вдалося скласти перелік.

— Тримай це. Ти спам’ятав мене, — визнав Крамлі. — Дай-но доб’ю іншу, — він із потішним вітанням підняв келих. — Гаразд, а тепер читай свої переліки.

— Хлопчик із бакалії на Маунт-Лоу. Сусіди Королеви Каліфії з Бункер-Гіл. Секретарка отця Реттіґана. Кіномеханік з високості Китайського театру Граумана.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Трилогія смерті»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Трилогія смерті» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Трилогія смерті»

Обсуждение, отзывы о книге «Трилогія смерті» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x