Рэй Брэдбери - Трилогія смерті

Здесь есть возможность читать онлайн «Рэй Брэдбери - Трилогія смерті» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Навчальна книга-Богдан, Жанр: Триллер, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Трилогія смерті: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Трилогія смерті»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Усі три романи Бредбері, що подані в цьому томі, об’єднані одними і тими самими персонажами, епохою, а головне — химерністю та непередбачуваністю подій. Загадкова смерть витає над усіма, а невблаганний фатум вибирає свої жертви тільки за йому зрозумілим алгоритмом. Аби залишитися в живих, не конче добре володіти зброєю, — таке не допоможе, бо це не класичний детектив.
Із виру приголомшливих та небезпечних перипетій головним героям допомагає вибратися саможертовність, сприйняття світу і себе з поблажливою іронією та, як не дивно, певна божевільність учинків.

Трилогія смерті — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Трилогія смерті», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— То був Герберт Джордж Веллс. Зводив жінок з ума.

— Запізно мені для безуму. Боже, яка щаслива твоя дружина, що лягає щовечора спати з таким здоровим харчем.

Лягла, зітхнула. Я сів поруч на підлозі, чекаючи, коли вона склепить очі.

— І як воно так виходить, — промурмотіла вона, — що ти аніскілечки не постарів за три роки, а я? На тисячу! — і тихо засміялась. Велика сльоза викотилась із її правого ока й розчинилася в подушці.

— От г…но! — простогнала.

— То розкажи мені, — підохотив я. — Вилий, що там, на душі. Ну, то що?

— Я ж була там, — замурмотіла Констанс. — Двадцять років тому. На студії. У вечір того Геловіну.

Я затамував віддих. За спиною в мене виросла на порозі тінь: Крамлі тихо став, дослухаючись.

Констанс задивилася десь повз мене — на інший рік, на інший вечір.

— Такої буйної вечірки я зроду не бачила. Усі в машкарах, ніхто не відає, хто що п’є — хто, що, чому… А випивки — море, у кожному павільйоні звукозапису, і гавкотня на алеях, і коли б саме такого вечора збудували Тару й Атланту, вони б незагайно й згоріли. Добрих дві сотні статистів і статисточок одягнутих, а ще триста роздягнутих, і випивку біжка тягали туди-сюди отим тунелем попід цвинтарем, немовби треба було ховатися від Сухого закону. Та хоч би все те сам жене з трьома гичками було й законно продане, хто б відмовився розважитися й повеселитись? Таємні ходи-переходи поміж склепами й провалами, на взір гучних фільмів, що розкладаються під склепіннями? І хто ж тоді знав, що всього лиш за тиждень після автотрощі той триклятий тунель замурують!

«Трагічна пригода року, — подумав я. — Арбутнот загинув, і студія розпадається, розбігається, мов табун слонів без ватажка».

— Але то не була дорожня пригода, — прошепотіла вона.

Якась особиста пітьма згусла під блідістю чола Констанс.

— Убивство, — мовила вона. — Самогубство.

Пульс так і підскочив у моїй руці. А вона все тримала її, міцно.

— Атож, — кивнула Констанс головою, — самогубство і вбивство. Ми так і не довідалися, що саме там скоїлось, як і чому. Ви ж бачили газети. Дві машини на перехресті Ґауера й Санта-Моніки, пізня година — і жодних свідків. Усі ті гості в машкарах порозбігалися хто куди. Студійні алеї пустували, мов венеційські канали на світанку, коли всі гондоли порожні на припоні, а причали всіяні обірваними сережками та загубленими трусиками. І я звідти втекла. А згодом пішли чутки, начебто Слоун спіймав Арбутнота зі Слоунихою чи на задвірках, чи по той бік муру. Або, можливо, Арбутнот запопав Слоуна з його власного дружиною. Боже мій! Якщо ти закоханий у дружину іншого чоловіка, і вона кохається із власним мужем на божевільній вечірці, то хіба й сам не збожеволієш від цього?! Отож одна машина торохнула другу на найвищій швидкості. Арбутнот погнався за Слоунами зі швидкістю вісімдесят миль за годину. Вдарив їх у задок біля Ґауера, вгатив їх у стовп. Та вість розігнала вечірку! Док Філіпс, Менні й Ґрок кинулися туди. Занесли жертв до найближчої католицької церкви. Арбутнотової церкви. Куди він угачував грошву як відкуп від вогню пекельного, щоб пекло минуло його, як він висловлювався. Вони померли, і їх перенесли до моргу, через вулицю. Отоді я й пішла звідти, назавжди. Наступного дня в студії і док, і Ґрок мали такий вигляд, ніби допіру самі себе й похоронили. До полудня я зіграла останню сцену останнього свого фільму. І студію зачинили, на тиждень. Обчіпляли чорним крепом усі павільйони та напшикали у всі вулиці фальшивого туману — чи я помиляюсь? Усі заголовки водно стверджували, буцім ті троє їхали додому в стані щасливого сп’яніння. Ні! То помста гналася — убити любов. Ті два сердешні виплодки й та нещасна закохана сука були поховані, двома днями пізніше, за тим муром, звідки доти рікою лився самогон. Той попідцвинтарний тунель замурували й… хай йому абищо! — вона зітхнула. — Я гадала, що все й скінчилось. Але цього вечора, із відкриттям того тунелю, та Арбутнотовою подобою на тій стіні, та з тим жахливим чоловіком із сумними, божевільними очима в цьому вашому фільмі, все воно закрутилося знову. І до чого ж воно?

Годинник її сьогоднішньої бадьорості відцокав, голос завмирав — Констанс мала от-от заснути. Але її уста ще сіпалися. Примарні уламки слів вихоплювалися назовні.

— Бідний святий чоловік. Дур…

— Що за «святий чоловік Дур»? — запитав я.

Крамлі зі свого порога аж уперед похилився.

Констанс, уже тонучи в напливі сну, відповіла:

— …священик. Сердешний каліка. Його закидали. Студія налізла, засипала. Крову баптистерії. Тіла, о Боже, тіла скрізь. Бідний дур…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Трилогія смерті»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Трилогія смерті» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Трилогія смерті»

Обсуждение, отзывы о книге «Трилогія смерті» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x