Франк Тільє - Пазл

Це був труп Мокі.

У Ілана вмить виступили сльози на очах. Чорний лебідь лежав на старому пом’ятому аркуші поверх торса, всіяного ранами, з яких витекла темно-червона, майже чорна кров. Дреди були дбайливо складені, нагадуючи страхітливого восьминога.

Жодного сумніву: Гаелю Мокі нанесли багато ударів у шию, тулуб та руки холодною зброєю з дуже тонким кінцем.

Викрутка… Ілан був у цьому впевнений.

І цього разу це була точно не симуляція: груди Мокі не рухались, а на широко розплющених очах була тонка білувата плівка. Ці очі бачили смерть в лице.

Тепер у Ілана не залишилось жодного сумніву: Рей Лепренс теж загинув за жахливих обставин.

У цих стінах блукало чудовисько, і молодий чоловік знав, хто це. Чоловік з викруткою, Люка Шардон, уб’є їх усіх, ­одного за одним. Як зробив це з вісьмома іншими гравцями у гірському притулку.

Ілан схопив аркуш, що лежав на грудях трупа. Він був пожовклий, вочевидь, вирваний із зошита і пом’ятий. Ілан прочитав машинописний текст:

Люка Шардон хіміорезистентний до більшості нейролептиків, що робить завдання персоналу вкрай складним. Зважаючи на його схильність до автодеструкції, за ним знадобиться посилений нагляд.

За словами мого колеги, він майже постійно перебуває у своєму вигаданому світі і лише в рідкісних випадках повертається до реальності. Коли він перебуває у своїй уявній фазі, ніщо в його поведінці не виказує хвороби. Психоз заволодів його життям, снами, соціальною поведінкою. Коли він проявляється, пацієнт здається нормальним, у цьому його парадокс і його небезпечність.

І навпаки, коли психоз відступає і розпочинається фаза повернення до реальності, у пацієнта з’являються спалахи агресії: він вважає медичний персонал переслідувачами, які, за його словами, намагаються спотворити правду, щоб виставити його божевільним. Він поринає у цілковито параноїдальне марення і відмовляється перебувати в лікарні. Сьогодні він напав на санітара.

Пацієнт із палати 27 досі не пам’ятає нічого ні про епізод у притулку, ні про вбивство своєї дівчини. У його голові вона продовжує жити своїм життям. Він вигадує її існування. У нього відсутня межа між реальним та уявним. На цій стадії психічного розладу він — людина, здатна вбити і потім розслідувати це вбивство, щоб знайти винного.

Моє завдання — підвести його до прийняття правди: вбивства вісьмох людей. Це єдиний шанс покращити його стан.

Потрібно знайти вхід, перший ключ, що відчинить двері до його свідомості. Інші ключі з’являться згодом, і ми будемо щоразу сильніше проникати у глиб його психіки.

Для першого разу ми спробуємо електротерапію.

Ілан закляк. Автор цієї доповіді — вочевидь, психіатр — згадував епізод у гірському притулку. Але як це можливо, якщо лікарня була зачинена вже п’ять років, а вбивство вісьмох людей сталося рік тому? Чому вбивця Гаеля Мокі залишив цей текст на тілі жертви?

Приголомшений, Ілан відступив на два кроки і раптом відчув біль, після чого щось холодне потекло по його спині.

Він заверещав і обернувся.

Перед ним стояла постать із порожнім шприцом у руці.

Зір Ілана вже затуманився, все навколо крутилось, але він встиг побачити, що на нападнику був оранжевий комбінезон і мішок на голові. Мішок із двома маленькими отворами, такий же, як у нього.

Ілан простягнув руку, щоб стягнути мішок і відкрити обличчя, що було перед ним. Але ноги підкосилися, і він рухнув на купу одягу мерців.

Його шприц розбився об підлогу, і рідина розлилась у нього на очах.

Після чого настала цілковита темрява.

Кошмар повертався.

Отямившись, Ілан зрозумів, що зараз знову буде боляче. Тому що ремені на ньому були затягнуті. На зап’ястях та гомілках. Йому заткнули рота огидною ганчіркою, скрученою в жмут, і заклеїли скотчем. Поодинокі звуки, які проривались крізь його губи, були схожі на уривчасті викрики.

Очі не могли звикнути, все було розмите і нечітке, наче він дивився крізь калейдоскоп. Кольори змішувалися, прямі кути заокруглювались, форми спотворювались. Однак він швидко зрозумів, що перебуває в стоматологічному кабінеті, міцно прив’язаний до крісла, що колись використовувалось для лікування. Тримач із лампою був розташований просто над ним, і раптом сліпуче світло обпекло йому сітківку.