Харлан Кобен - Додому

— Авжеж.

Безглузде запитання.

— А втім, мені цікава твоя реакція, — сказав Уїн.

Майрон ухопив свій кухоль.

— Як на мене, все показано досить точно.

— Ти давав їм інтерв’ю?

— Так.

— Ти ніколи раніше цього не робив. Не говорив про травму.

— Це правда.

— Ти навіть не переглядав повтори того, що трапилося.

— І це правда.

Переглядати таке було просто нестерпно. Це ж нормально, хіба ні? Твоя мрія, мета всього твого життя, все, чого тобі колись хотілося, — там, на відстані простягнутої руки у двадцять два роки, аж раптом — хрясь! — і все! Відбій! Па-па! Кінець! Nada mas [7] Більше нічого! ( ісп. ) !

— Я думав, який сенс, — відповів Майрон.

— А тепер?

— Вони все торочать про те, що ця травма стала моєю «міткою».

— У якусь мить — так.

— Отож-бо. У якусь мить. Але більше ні. Тепер я вже можу дивитись, як Берт Вессон врізається в мене, і я відчуваю щось більше, ніж просто звук від удару. Дурнуватий диктор, який читає текст. Постійно повторює, що травма, — сказав Майрон, зробивши пальцями знак лапок, — «зруйнувала моє життя». Але тепер я знаю, що це було лише роздоріжжя. Усі ті хлопці, з якими я починав, усі суперзірки, яким удалося зробити успішну кар’єру в НБА, — усі вони зараз на пенсії. Для них теж світло згасло.

— Проте до того часу, — сказав Уїн, — вони отримали ще й купу ціпочок.

— Ну так, хіба що це.

— І для них світло не згасло, а лише потьмянішало.

— Поступово, — уточнив Майрон.

— Так.

— Можливо, це все ускладнило.

— Яким чином?

— Пов’язку можна зірвати різко або повільно.

— Справедливо, — відказав Уїн, сьорбнувши пива.

— Я міг би додати якесь кліше про те, що я втрапив у глухий кут. Однак раптовість того, що сталося, підштовхнула мене до дії. Вона змусила мене вступити на юридичний факультет, стати спортивним агентом.

— Вона не «змусила» тебе, — заперечив Уїн.

— Хіба ні?

— Ти завжди був конкурентним — ба ні, занадто амбітним — сучим сином.

— Будьмо, друже, — сказав Майрон, з усмішкою піднявши кухоль.

Уїн знову цокнувся своїм кухлем, прокашлявся і сказав:

— Der mentsh trakht un got lakht .

— Овва! — вигукнув Майрон.

— Я вивчав ідиш, — сказав білявий синьоокий англосакс. — Коли я залицяюся до єврейських дівчат, це таки справляє враження.

Der mentsh trakht un got lakht. У перекладі: «Не все збувається, на що хтось сподівається».

Господи, як добре бути знову з Уїном.

Обоє на мить замовкли, думаючи про те саме.

— Може, травма не така вже й серйозна справа, — сказав Майрон, — бо я знаю, що в житті є безліч гірших речей.

— Патрік і Ріс, — кивнув Уїн.

— Що ти знаєш про кібер-валюту?

— Інколи викупи виплачуються нею, але тепер, з усіма законами проти відмивання грошей, це неймовірно складно. Мій експерт каже, що ти мусиш купити валюту, покласти її у щось на кшалт «онлайн-гаманця», а тоді перевести її. Це частина темної мережі.

— Ти розумієш, що це означає?

— Я казав, я спеціаліст майже у всьому.

Майрон чекав.

— Але ні, не маю й зеленого поняття.

— Мабуть, ми старіємо.

Телефон Уїна загудів. Він перевірив його.

— Дістав інформацію про нашого друга Гладкого Ґанді від одного товариша-полісмена.

— І?

— Його справжнє ім’я Кріс Алан Вікс.

— Справді?

— Двадцять дев’ять років. Компетентні органи знають про нього, але, як мені повідомляють, він переважно працює в темній мережі.

— Знову цей термін.

— Він потроху займається проституцією, сексуальним рабством, крадіжками, шантажем…

— Потроху?

— Мій термін, не їхній. І… о, не дивно. Він зламує комп’ютери. Його синдикат прокрутив кілька онлайн-афер із грошима.

— На зразок того, що принц Нігерії хоче віддати вам усі свої гроші?

— Боюся, трішки складніше. Гладкий Ґанді — я віддаю перевагу його прізвиську, якщо не заперечуєш.

— Не заперечую.

— Гладкий Ґанді тямить у комп’ютерах. Він вступив до Оксфорду і закінчив його. Як ми обидва знаємо, органи правопорядку не люблять називати злочинців «геніями» чи «видатними розумами», але, схоже, наш пухкенький друг близький до цього. Гм…

— Що?

— Гладкий Ґанді має репутацію — і це вже їхній вислів — «креативно жорстокого».

Уїн зупинився й усміхнувся.

— Він чимось схожий на тебе, — сказав Майрон.

— Очевидно, почуттям гумору.

— Він викрадає людей?

— Торгівля людьми — це рабство з метою сексуальної експлуатації. По суті, це викрадення, — Уїн підніс руку, доки Майрон його не перебив. — Але якщо ти маєш на увазі захоплення багатих діток з метою зробити з них сексуальних рабів, то ні, тут про таке не йдеться. До того ж Гладкому Ґанді було дев’ятнадцять, коли це трапилося. Судячи з усього, тоді він вчився в Оксфорді.