Стивен Кинг - Інститут

На думку Люка, це був крок у геть неправильному напрямку.

Наступного ранку йому зробили укол, а тоді під’єднали датчики для вимірювання серцебиття й тиску і наказали бігти на тренажері під наглядом Карлоса і Дейва. Вони розганяли бігову доріжку доти, доки Люк не почав задихатися і вже мало не падав з рухомого полотна. На маленькій панелі відображались показники, і коли Карлос уже зупиняв тренажер, Люк устиг помітити пульс — 170 ударів на хвилину.

Поки він попивав апельсиновий сік і відсапувався, у кімнату зайшов здоровий лисий чоловік і, схрестивши руки на грудях, притулився до стіни. На ньому був коричневий костюм, дорогий з вигляду, і біла сорочка без краватки. Темні очі обміряли Люка від почервонілого спітнілого обличчя до нових кросівок. Чоловік мовив:

— Мені повідомили, що ви, юначе, виявляєте ознаки поганої адаптації. Може, до цього якось причетний Нік Вілгольм. Не варто наслідувати такі поведінкові моделі. Ти ж розумієш, що я маю на увазі? Про поведінкові моделі?

— Так.

— Вілгольм поводиться грубо і нахабно з людьми, які просто намагаються робити свою роботу.

Люк нічого не відповів. Найбезпечніша поведінкова модель.

— Не дозволяй собі виробити таке ставлення, ось що я раджу. Дуже наполегливо раджу. І зведи свою взаємодію з обслуговуючим персоналом до мінімуму.

Люк відчув укол тривоги, а тоді зрозумів, що лисий говорив не про Морін. Він говорив про прибиральника Фреда. Люк знав це напевно, хоча з Фредом перемовився лише раз, а з Морін говорив неодноразово.

— А ще тримайся подалі від Західного крила і порожніх кімнат. Якщо захочеш поспати, то займайся цим у себе. Зроби своє перебування в Інституті якомога приємнішим.

— Немає нічого приємного в цьому місці, — сказав Люк.

— Маєш право на власну точку зору, — сказав лисий. — Ти вже, напевно, чув, що вони як дупи — в кожного своя. Але, гадаю, тобі стане розуму осягнути різницю між «нічого приємного» і «дещо не приємне». Не забувай про це.

Чоловік пішов.

— Хто це був? — спитав Люк.

— Стекгаус, — сказав Карлос. — Голова охорони й безпеки Інституту. Його краще не дратувати.

До Люка підійшов Дейв із голкою напоготові.

— Треба ще трохи крові взяти. Хвилина діла. Тож будь молодчинкою, окей?

Після бігової доріжки та останнього забору крові тестів не було пару днів — принаймні в Люка. Зробили кілька уколів (від одного цілу годину скажено чухалась рука), але й усе. Двійнята Вілкокс почали потроху адаптуватися, особливо після того, як з ними подружився Гаррі Кросс. Він був ТК і вихвалявся, що багато чого може рухати, але Ейвері сказав, що це чистісінька бздура.

— Він навіть слабший за тебе, Люку.

Люк закотив очі.

— Дивись не перестарайся з тактовністю, Ейвері, а то ще зі шкіри вискочиш.

— Що таке тактовність?

— Скористайся жетоном і подивись в інтернеті.

— Вибач, Дейве, я не можу цього зробити, — мовив Ейвері, навдивовижу вдало зімітувавши ніжно-зловісний голос ЕАЛ 9000, і загиготів.

Гаррі добре ставився до Ґрети і Ґерди, це беззаперечно. Щоразу, як він їх бачив, на обличчі в нього розтягалася велика дурнувата усмішка. Він присідав, широко розставляв руки, і дівчата бігли до нього в обійми.

— Він же їх не лащить, як гадаєте? — спитав якось уранці Нікі, сидячи на дитячому майданчику і спостерігаючи, як Гаррі доглядає дівчат на батуті.

— Фу-у, гидота яка, — сказала Гелен. — Щось ти передивився фільмів на «Лайфтаймі» [69] Платна телевізійна мережа з фільмами й передачами, розрахованими на жіночу аудиторію. .

— Нє-а, — сказав Ейвері. Він поїдав цукерки «Чоко-поп», через що відростив собі коричневі вуса. — Він не хоче…

Він поклав свої маленькі руки на сідниці й узявся рвучко рухати стегнами. Дивлячись на це, Люк подумав, що ось вам непоганий приклад, як телепатія може заважати жити. Ти забагато дізнаєшся і зарано.

— Фу-у, — знову протягнула Гелен і затулила собі очі. — Я краще осліпну, Ейвестере.

— У нього були кокер-спанієлі, — пояснив Ейвері. — Ще там, удома. Ці дівчата, вони стали для нього, ну, як це називається?

— Сурогатом, — сказав Люк.

— Точно, воно.

— Не знаю, як там Гаррі з собаками поводився, — сказав Нікі Люку того ж дня за ланчем, — але ці малявки просто верхи на ньому їздять. Так, наче їм нову ляльку подарували. З рудим волоссям і здоровим черевом. По­глянь-но.

Двійнята сиділи обабіч Гаррі й згодовували йому шматочки м’ясного рулету зі своїх тарілок.