Стивен Кинг - Інститут

— А ти зможеш?

— Безсумнівно. — Якщо в нього спершу комп’ютер не заберуть. — Адвокату треба буде дізнатися, яка саме колекторська агенція намагається витрусити з вас гроші. Хто вас залякує і телефонує серед ночі. Банки і кредитні компанії не люблять оприлюднювати імена посіпак, що вони їх наймають, але якщо Акт про сумлінну практику не скасують, а впливові люди у Вашингтоні саме цього й домагаються, то хороший адвокат змусить банк назвати своїх колекторів. Люди, які вам телефонують, весь час переступають межу. Купка покидьків, що сидять у бойлерній [56] Офіс, де оператори практикують агресивні методи торгівлі телефоном, особ­ливо якщо йдеться про ризиковані інвестиції тощо. .

Які майже нічим не відрізняються від покидьків, що працюють тут.

— Що таке бойл…

— Не зважайте. — Пояснення забрало б багато часу. — Хороший юрист із погашення заборгованості піде в банк із записами з вашого автовідповідача і поставить їх перед вибором: або вони пробачають вам борг, або ви йдете до суду і звинувачуєте їх у незаконних методах стягання боргів. Банки ненавидять судитися, особливо коли загал може дізнатися, що вони наймають хлопців з когорт зарізяк із фільмів Скорсезе.

— То ти вважаєш, що я не мушу виплачувати борг?

Морін наче отетеріла. Люк подивився прямо в її втомлене, занадто бліде обличчя.

— Ви самі в чомусь винні?

Морін похитала головою.

— Але ж там така велика сума. Він оздобив собі квартиру в Олбані, понакуповував музичних центрів, комп’ю­терів і телевізорів з пласкими екранами, у нього є полюбовниця, то він і їй речі купує, а ще любить казино, і це все тривало роками . А я, дурепа, нічого не підозрювала, поки вже запізно не стало.

— Ще не пізно, ось що…

— Привіт, Люку.

Люк підскочив і побачив Ейвері Діксона.

— Привіт. Як там батут?

— Добре. А потім набридло. Знаєш що? Мені зробили укол, і я навіть не заплакав.

— Радий за тебе.

— Не хочеш подивитися зі мною телевізор до ланчу? У них тут є «Нікелодеон», Айріс сказала. «Губка Боб», «Расті Ріветс» і «Гучний дім».

— Не зараз, — відповів Люк, — але ти йди розважайся.

Ейвері ще кілька секунд їх пороздивлявся, а тоді попрямував у кімнату відпочинку.

Щойно малий пішов, Люк повернувся до Морін.

— Ще не пізно, ось що я хочу сказати. Але треба діяти швидко. Зустрінемось завтра, тут. Я дам вам ім’я. Хорошого адвоката. З гарним послужним списком. Обіцяю.

— Це… синку, це так добре, що аж не віриться.

Люку сподобалось, що вона назвала його сином. На серці потеплішало. Нерозумно, так, та що поробиш.

— А ви повірте. То вам таку кривду намагаються заподіяти, що аж не віриться. Мені справді час іти. Майже ланч.

— Я цього не забуду, — сказала Морін і стиснула Люкові руку. — Якщо зможеш…

У дальньому кінці коридору ляснули двері. Раптом Люк вирішив, що зараз побачить парочку санітарів — когось із поганців, наприклад, Тоні й Зіка, — які прийшли по нього. Вони його кудись відведуть і почнуть випитувати, про що вони там із Морін говорили, і якщо він одразу не розповість, то вони застосують «вдосконалені методи допиту», поки він не розколеться. І опиниться в кепському становищі, але становище Морін, певно, буде ще гірше.

— Не лякайся, Люку, — сказала вона. — Це просто нові пожильці.

У дверях з’явилися троє працівників у рожевій уніформі. Вони штовхали валку нош на колесах. На перших двох спали дівчатка-білявки. На третіх лежала туша рудоволосого хлопця. Судячи з усього, фаната WWF. Коли ноші підкотились ближче, Люк сказав:

— Господи, дівчата-близнята! Ідентичні!

— Ти правий. Їх звати Ґерда і Ґрета. А тепер ходи щось поїж. Я поможу облаштувати новеньких.

Ейвері сидів у м’якому кріслі, гойдав ногами, поїдав желейних слимачків і дивився, що там відбувається в Губки Боба на Бікіні-Ботом.

— Мені дали два жетони, бо я не плакав, коли робили укол.

— Добре.

— Можеш собі взяти один, якщо хочеш.

— Ні, дякую. Збережи на потім.

— Окей. «Губка Боб» — то добре, але я б краще повернувся додому.

Ейвері не схлипував і не ревів, але з куточків очей потек­ли сльози.

— Ага, я теж. Сунься.

Ейвері посунувся, і Люк прилаштувався поруч у кріслі. Сидіти було тісненько, та затишно. Люк оповив рукою плече Ейвері й трохи стиснув в обіймах. Ейвері у відповідь похилив голову до Люка і якимось невідомим чином зворушив його, від чого Еллісу самому захотілось плакати.

— Знаєш що, в Морін є дитина, — сказав Ейвері.