Стивен Кинг - Інститут

Дівчинка, Айріс, помітила їх і помахала рукою. Вихаючи кінським хвостом, вона двічі стрибнула на батуті, а тоді скакнула вбік і приземлилася на губчасте покриття — ноги розведені, коліна зігнуті.

— Ша! Кого це ти привела?

— Це Люк Елліс, — відповіла Каліша. — Сьогодні вранці прибув.

— Привіт, Люку.

Айріс підійшла ближче і простягнула руку. Худорлява дівчина, на пару дюймів вища за Калішу, із симпатичним приємним обличчям. Щоки й чоло в неї блищали від, як вирішив Люк, суміші поту і репеленту.

— Айріс Стенгоуп.

Люк потис їй руку, усвідомлюючи, що комашня («мінджі» — ось як її називають у Міннесоті, але як вона зветься тут, Люк не мав жодного уявлення) уже почала його куштувати.

— Не радий тут перебувати, але певно що радий з тобою познайомитися.

— Я з Абіліна, штат Техас. А ти?

— З Міннеаполіса. Це в…

— Я знаю, де це, — сказала Айріс. — У краю мільярда озер чи ще якоїсь фігні.

— Джордже! — гукнула Каліша. — Де твої манери, юначе? Ходи-но сюди!

— Гаразд, але стривай. Це важливо. — Джордж відійшов на край баскетбольного майданчика, став при штрафній лінії, притис до грудей м’яч і заговорив низьким, схвильованим голосом: — Окей, шановна публіко, після семи напружених матчів настав вирішальний момент. У нас додатковий овертайм, «Візардз» відстають від «Селтікс» на одне очко, і Джордж Айлс, який щойно встав із лави запасних, має шанс вибороти перемогу кидком зі штрафної лінії. Як влучить раз, то виборе для «Візардз» нічию. Як влучить двічі, то його ім’я увійде в історію, портрет повісять у Баскетбольній залі слави і, може, йому навіть дістанеться кабріолет «Тесла»…

— Це має бути індивідуальне замовлення, — сказав Люк. — «Тесла» не виготовляє кабріолетів, принаймні поки що.

Джордж не звертав уваги.

— Ніхто не очікував, що Айлс опиниться в такій ситуа­ції, і в останню чергу — сам Айлс. На арені центру «Верайзон» запала зловісна тиша…

— Аж тут хтось перднув! — закричала Айріс, висунула поміж губів язика і видала довгий і виразний звук. — Справжній випал духового оркестру! І до того ж смердючий!

— Айлс робить глибокий вдих… двічі б’є м’ячем по підлозі — його фірмовий жест…

— Джордж у нас не просто слабий на язик, у нього ще й активне уявне життя відбувається, — сказала Айріс Люку. — З часом звикаєш.

Джордж глянув на трійцю.

— Айлс кидає сердитий погляд на самотнього фана «Селтікс», що піддрочує його з центрального кола… це дівчина, тупенька на вигляд, а також навдивовижу потворна…

Айріс іще раз «перднула» йому губами.

— Айлс розвертається обличчям до кошика… кидок…

М’яч навіть не торкнувся кільця чи щитка.

— Господи, Джордже, — мовила Каліша, — це просто жах. Давай уже нічию або програвай, щоб ми змогли поговорити. Цей малий не розуміє, що з ним відбувається.

— Наче ми розуміємо, — сказала Айріс.

Джордж зігнув ноги в колінах і кинув ще раз. М’яч прокотився по ободу корзини… поміркував трохи… і впав убік.

— Перемога «Селтікс», перемога «Селтікс»! — закричала Айріс, підстрибнула, мов чирлідерка, замахала невидимими помпонами. — А тепер ходи сюди і привітайся з новеньким.

Джордж рушив до них, дорогою відмахуючись від комашні. Він був низенький і опецькуватий, і Люк подумав, що хлопець зможе професійно грати в баскетбол хіба що у фантазіях. Очі в Джорджа були світло-блакитні, вони нагадали Люкові фільми з Полом Ньюменом і Стівом Макквіном, які вони з Рольфом дивилися по ТСМ. Від думки про те, як вони з другом валялися перед телевізором і поїдали попкорн, Люкові стало зле.

— Агов, малий, як тебе звати?

— Люк Елліс.

— А я — Джордж Айлс, хоча дівчата вже, мабуть, тобі сказали. Я для них як бог.

Каліша анітрохи не знітилась. Айріс виставила середній палець.

— Бог кохання .

— Тільки хай буде Адоніс, а не Купідон, — встряв у розмову Люк. Принаймні спробував. — Адоніс — це бог краси й бажання.

— Як скажеш. То як тут тобі поки що? Відстій, скажи?

— Що це за місце? Каліша назвала його Інститутом, але що це значить?

— З таким самим успіхом можемо називати його «Притулком місіс Сіґсбі для неслухняних дітей з паранормальними здібностями», — сказала Айріс і сплюнула.

Це навіть не те що почати дивитися фільм із середини. Це наче почати дивитися серіал із середини третього сезону. І сюжет у серіалу геть заплутаний.

— Хто така місіс Сіґсбі?

— Тутешня стервоматка, — сказав Джордж. — Ти ще з нею познайомишся, і дам тобі на цей випадок по­раду — не кривослов. Вона не любить, коли їй кривословлять.