Стивен Кинг - Інститут

— Щось я збився з пантелику, — сказав Герб.

— Біллі Флінт теж збився. У тому й річ. — Ґрієр нахилився вперед і продовжив: — Вам ось що треба зрозуміти. Люк за єдиний тиждень осягнув надзвичайно складну програму, розраховану на два семестри аспірантури, і дійшов багатьох висновків, які Флінт намірявся зробити тільки тоді, коли вони належним чином опрацюють усе історичне підґрунтя. І з деякими виснов­ками викладача Люк сперечався, і дуже переконливо, називаючи їх «радше стереотипними думками, аніж оригінальними ідеями». Хоча, як додав Флінт, він робив це дуже ввічливо. Мало не вибачаючись.

— Не знаю, як на це реагувати, — сказав Герб. — Люк небагато розповідає про навчання, бо, каже, ми не зрозуміємо.

— Зрештою, це правда, — погодилась Айлін. — Я, може, колись щось знала про біноміальну теорему, та це було давно.

Герб продовжив:

— Коли Люк приходить додому, то поводиться як усі інші. Як поробить домашнє завдання і виконає хатні справи, то запускає свій «ікс-бокс» чи йде надвір грати в баскетбол зі своїм другом Рольфом. І досі дивиться «Губку Боба Квадратні Штани». — Герб подумав і додав: — Хоча зазвичай це робить із книжкою на колінах.

«І це правда», — подумала Айлін. Зовсім нещодавно — «Принципи соціології». До того — Вільям Джеймс. До нього — «Велика книга АА», а ще до того — повне зібрання творів Кормака Мак-Карті [25] Вільям Джеймс (1842—1910) — філософ, «батько американської психології»; у «Великій книзі АА» (анонімних алкоголіків) описано принципи боротьби із залежністю; Кормак Мак-Карті — американський романіст, сценарист і драматург, працює в жанрах «південної готики» і постапокаліптики. . Він читав, мов корова пасеться на пасовиську — рухається туди, де трава зеленіша. Герб це волів ігнорувати, бо його лякала химерність ситуації. Айлін також цього боялася, і тому, мабуть, нічого не знала про те, що Люк проходить курс з історії Балкан. Він їй не розповідав, бо вона не питала.

— У нас тут є генії, — сказав Ґрієр. — Власне, відсотків п’ятдесят учнівського складу Брода можна вважати геніями. Але вони обмежені. Люк не такий, бо він — глобальний . Не просто одна дисципліна, а все на світі. Не думаю, що він колись професійно гратиме в бейсбол чи баскетбол…

— Якщо вдасться в мене, то буде занизьким для професійного баскетболу. — Герб усміхався. — Хіба тільки стане черговим Спадом Веббом [26] Професійний спортсмен маленького, як на баскетбол, зросту в 170 см; 1986 року переміг на конкурсі з кидків згори. .

— Ш-ш-ш, — урвала чоловіка Айлін.

— Але грає він із запалом, — продовжував Ґрієр. — Йому подобається спорт, і він не вважає, що марнує на нього час. Тюхтієм його не назвеш. Він добре ладнає з товаришами. Не інтроверт, без жодних розладів емоційної діяльності. Звичайний американський хлопчик помірної крутості, який носить футболки з рок-гуртами і бейсболки козирком назад. У звичайній школі він, певно, був би не таким крутим, бо казився б від щоденної тягомотини, але думаю, що й там у нього було б усе гаразд, він би просто займався самоосвітою. — Тут Ґрієр поспішно додав: — Тільки не раджу вам перевіряти це на практиці.

— Ні, ми раді, що він тут навчається, — відповіла Айлін. — Дуже раді. І ми знаємо, що він хороша дитина. І любимо його до нестями.

— І він вас любить. Я мав із Люком кілька бесід, і він дуже недвозначно про це говорив. Нечасто знайдеш таку обдаровану дитину. Ще більша рідкість, коли ця дитина настільки врівноважена і свідома, тобто сприймає зовнішній світ так само адекватно, як і свій внутрішній.

— То як проблем немає, чому ми тут? — спитав Герб. — Тільки не подумайте, я зовсім не проти слухати, як ви співаєте славу моєму синові. Я, до речі, і в «коняку» [27] Різновид баскетбольної гри, коли учасники намагаються певним особливим чином закинути м’яч у кошик, а тому, в кого не виходить, присвоюється по літері зі слів «к-о-н-я-к-а» або «с-в-и-н» (англ. «h-o-r-s-e»/«p-i-g»), щоб зреш­тою вони склалися в таке собі «почесне звання». в нього досі виграю, хоч Люк досить пристойно кидає гаком.

Ґрієр відкинувся на спинку крісла. Усмішка зникла з обличчя.

— Ви тут тому, що ми вже майже вичерпалися в плані того, що можемо Люкові дати, і він це знає. Він виявив зацікавленість у тому, щоб навчатися в коледжі, і в доволі оригінальний спосіб. Йому б хотілося опанувати інженерну спеціальність у Массачусетському технологічному інституті, що в Кембриджі, а також англійську філологію в Емерсоні, що по інший берег ріки, в Бостоні.