Стивен Кинг - Інститут

— Та Господи. — Гектор зняв кепку й провів долонею по густому чорному волоссі. — Ненавиджу ці молочні рейси [99] Milk run — термін, що походить з місцевості Верхнього Середнього Заходу США й означає маршрут поїзда чи літака, який дорогою робить багато зупинок у різних містах. Назва походить від поїздів, які часто зупинялися, щоб підібрати фермерське молоко й доставити його на молокозаводи для обробки й бутилювання. . У Вілмінгтоні теж повільно все йшло. В одному вагоні сраний «лексус» застряг. Ну, ходімо подивимося, що можна зробити.

Тім пішов за Гектором до дверей, тоді обернувся.

— Тебе ж звати не Нік, правда?

Хлопчик замислився, тоді відповів:

— Поки що нехай буде так.

— Нікуди не пускай його, — наказав Тім Енні. — Якщо щось влаштує, кричи. — Тоді скривавленому хлопцеві, що виглядав дуже маленьким і наче з ним дуже погано обходились: — Ми це обговоримо, коли я повернуся. Згода?

Малий ще трохи поміркував і стомлено кивнув:

— Думаю, інших варіантів нема.

Коли чоловіки пішли, Сирота Енні знайшла кілька чистих ганчірок у відрі під умивальником. Змочивши їх холодною водою, сильно скрутила одну і легенько — іншу. Подала йому першу.

— Приклади до вуха.

Люк так і вчинив. Запекло. Іншою вона змила кров йому з обличчя, ніжно, від чого він згадав маму. Енні спинилася й запитала — з такою ж ніжністю — чому він плаче.

— Сумую за мамою.

— Ой, ну, вона, мабуть, за тобою також сумує.

— Ні, хіба що свідомість якось продовжує існувати після смерті. Хотілося б у це вірити, проте емпіричні докази показують, що такого немає.

— Продовжує існувати? Ну звичайно . — Енні повернулася до раковини й вимивала кров із ганчірки. — Деякі кажуть, що душі в засвітах ніяк не цікавляться земною сферою, не більше, ніж ми переймаємося справами мурашок у мурашниках, але я так не думаю. Я вірю, що вони про це турбуються. Мені шкода, що вона відійшла, синку.

— Думаєте, їхня любов продовжує існувати?

Дурна думка, він знав, але по-доброму дурна.

— Звичайно. Любов не вмирає рівночасно із земним тілом, синочку. Це взагалі сміховинно. Як давно вона відійшла?

— Десь місяць-півтора. Я трохи втратив лік часу. Батьків убили, а мене викрали. Знаю, в це важко повірити…

Енні продовжувала вимивати кров.

— Неважко, якщо ти розумієшся. — Вона постукала собі по скронях під крисами сомбреро. — Вони приїхали на чорних машинах?

— Не знаю, — відповів Люк, — але я б не здивувався.

— Проводили експерименти над тобою?

У Люка відвисла щелепа.

— Звідки ви знаєте?

— Джордж Оллмен, — відповіла вона. — Він на WMDK з півночі до четвертої ранку. Веде шоу про замісників, НЛО і надприродні сили.

— Надприродні сили? Серйозно?

— Так, і про змову. Ти ж знаєш про змову, синочку?

— Та ніби, — відповів Люк.

— Шоу Джорджа Оллмена називається «Чужинці». Туди дзвонять люди, але здебільшого він просто говорить. Він не розповідає, ніби це інопланетяни чи влада, що працює з інопланетянами, він обережний, бо не хоче зникнути безвісти чи щоб його підстрелили, як Джека й Боббі [100] Тут маються на увазі брати Кеннеді, Джон (якого також називали прізвиськом Джек) і Роберт (Боббі), обоє загинули внаслідок політичних убивств (1963 і 1968 рр. відповідно). , але весь час розповідає про чорні машини й експерименти. Речі, від яких ти б посивів. Ти знав, що Син Сема [101] The Son of Sam — прізвисько американського серійного вбивці Девіда Берковіца. був замісником? Ні? А він був. А потім диявол усередині нього вийшов і залишив тільки оболонку. Підніми голову, синочку, у тебе кров по всій шиї, якщо вона засохне, то доведеться відшкрябувати.

Брати Бімани, двійко неповоротких здоровил-підлітків з трейлерного парку на півдні міста, оприявнилися чверть по полудні, у час, коли Тім зазвичай мав ланч. На той момент більша частина речей для «Малого двигуна Фромі» вже стояла на потрісканому асфальтобетоні майданчика біля станції. Якби вирішував Тім, він би без зволікань звільнив Біманів, але вони якимсь складним південним чином родичалися з містером Джексоном, тож це був не варіант. Крім того, вони йому потрібні.

Дел Біман мав велику вантажівку, кузов якої стояв перед дверима вагона «Кароліна продьюс» о дванадцятій тридцять, і вони почали розвантажувати ящики з латуком, помідорами, огірками й літніми кабачками. Гектор і його помічник, яких цікавили не свіжі овочі, а лише те, щоб чимшвидше чкурнути з Південної Кароліни, також долучилися. Норб Голлістер стояв у тіні навісу і просто дивився на це важким поглядом, але більш нічого не робив. Тімові це перебування тут здалося дещо дивним — раніше Голлістер не виявляв інтересу до прибуття й відправлення поїздів, — але він був надто зайнятий, щоб думати ще й про це.